Loading AI tools
французька акторка, режисерка, сценаристка та співачка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Аньє́с Жауї́ (фр. Agnes Jaoui, нар. 19 жовтня 1964, Антоні О-де-Сен, Франція) — французька акторка театру та кіно, режисерка, сценаристка та співачка.
Аньєс Жауї | |
---|---|
фр. Agnes Jaoui | |
Дата народження | 19 жовтня 1964 (59 років) |
Місце народження | Антоні, О-де-Сен, Франція |
Громадянство | Франція |
Професія | акторка, режисерка, сценаристка, співачка |
Alma mater | Курси Флоран і ліцей Генріха IV |
Член у | Collectif 50/50d[1] |
IMDb | ID 0418450 |
Нагороди та премії | |
Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій Victory of the album of traditional musics or musics of the worldd (2007) | |
«Сезар» (1994, 1997, 1998, 2001) «Премія «Люм'єр»» (2001) | |
Висловлювання у Вікіцитатах Аньєс Жауї у Вікісховищі |
Аньєс Жауї народилася 19 жовтня 1964 року в місті Антоні поблизу Парижу. Її батько, тунісець Юбер Жауї, створив в будинку творчу, богемну атмосферу, що спочатку стала природною для Аньєс і її брата Лорана[2]. В 15-річному віці Аньєс вступила на театральні курси до Паризької школи драматичного мистецтва Курси Флоран (фр. Cours Florent). У 17 років, збираючись до вступу в Консерваторію для подальшого вивчення сценічних дисциплін, Жауї проходить літературну підготовку в паризькому Ліцеї Генріха IV[2].
Дебютувала в кіно у 19 у фільмі Поля Бужена «Сокіл» (1987), де також дебютував Венсан Ліндон. Через рік Жауї переїжджає до Нантера, де продовжує акторське навчання, практикуючись у місцевому театрі д'Амандьє (Théâtre des Amandiers de Nanterre), яким у той час керує Патріс Шеро.
На репетиції одній з п'єс Жауї зустрічає Жана-П'єра Бакрі[3], з яким поєднується шлюбом та спільною справою. В співавторстві з ним написала п'єсу «Кухня і залежність». Через деякий час — новий спільний твір «Сімейна схожість». Цю роботу чекав ще більший успіх, вона завоювала премію Мольєра, потім вийшла на екран, а згодом отримала відразу три премії «Сезара».
У 1993 році режисер Ален Рене запрошує творчий тандем Жауї-Бакрі адаптувати для кіно серію з 8 п'єс англійського драматурга Алена Ейкбурна «Інтимні обміни» (Intimate Exchanges). Вісім історій увійшли до фільму «Палити/Не палити», в якому зіграли П'єр Ардіті та Сабіна Азема. Ця стрічка принесла Жауї з чоловіком премію «Сезар» — за найкращий сценарій 1994 року.
Глядацький успіх до Жауї приходить у 1996 році, після виходу .фільму Седріка Клапіша, поставленого за п'єсою Жауї і Бакрі «Сімейна атмосфера», за який творча пара у 1997 році отримала другу премію «Сезар». У тому ж році Жауї і Жан-П'єр знову працюють з Аленом Рене над фільмом «Відомі старі пісні», де вони вже не лише автори, але й актори. Завдяки цьому проєкту у 1998-му кожен з учасників творчої пари отримує свій третій «Сезар» за найкращий сценарій, а Жауї присуджена її перша «акторська» статуетка за роль другого плану.
Фільм 2000 року «На чужий смак», який стає режисерським дебютом Жауї, приносить своїм творцям чотири премії «Сезар», у тому числі за найкращий фільм 2001 року, а також декілька міжнародних нагород і номінацію на «Оскар» як найкращий іноземний фільм.
У 2004 році Жауї знімає свій другий фільм — «Подивись на мене». Фільм демонструвався на Каннському кінофестивалі у 2004 році і отримав приз за найкращий сценарій.
Рік | Нагорода | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|---|
1994 | Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) |
Палите/Не палити | Перемога |
1997 | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Седріком Клапішем та Жаном-П'єром Бакрі) |
Сімейна атмосфера | Перемога | |
Найкращий акторка другого плану | Номінація | |||
Премія «Люм'єр» | Найкращий сценарій (разом з Седріком Клапішем та Жаном-П'єром Бакрі) |
Перемога | ||
1998 | Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) |
Відомі старі пісні | Перемога |
Найкраща акторка другого плану | Перемога | |||
Європейський кіноприз | Найкращий сценарист (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Перемога | ||
2000 | Найкращий сценарист (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | На чужий смак | Перемога | |
2001 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Перемога | |
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) |
Перемога | |||
Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
Найкраща акторка другого плану | Номінація | |||
Давид ді Донателло | Найкращий іноземний фільм | Перемога | ||
Премія «Люм'єр» | Найкращий фільм | Перемога | ||
Найкращий режисер | Перемога | |||
Найкращий сценарій | Перемога | |||
Золота зірка французького кіно (Étoile d'Or) | Найкращий фільм | Перемога | ||
Найкращий перший фільм | Перемога | |||
2004 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Подивись на мене | Номінація |
Найкращий сценарій | Перемога | |||
Європейський кіноприз | Найкращий сценарист | Перемога | ||
Найкращий режисер | Номінація | |||
Стокгольмський кінофестиваль | Найкращий сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Перемога | ||
2005 | Золота зірка французького кіно (Étoile d'Or) | Перемога | ||
Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) |
Номінація | ||
2013 | Кінофестиваль у Вальядоліді | Найкращий сценарій (разом з Жаном-П'єром Бакрі) | Наприкінці казки | Перемога |
2016 | Премія «Сезар» | Найкраща акторка другого плану | На плаву | Номінація |
У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[5].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.