Антоній Вівульський (пол. Antoni Wiwulski, лит. Antanas Vivulskis; 20 лютого 1877, Тотьма, Вологодська губернія — 10 січня 1919, Вільно, Литва) — польсько-литовський архітектор і скульптор.
| Антоній Вівульський | |
|---|---|
| пол. Antoni Wiwulski | |
 | |
| Народився | 20 лютого 1877[1] або 1877[2] Тотьма, Вологодська губернія, Російська імперія |
| Помер | 10 січня 1919[3][1] або 1919[2] Вільнюс, Віленське воєводство, Польська Республіка ·пневмонія |
| Поховання | цвинтар Расу |
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща.svg){kind=small} Литва |
| Діяльність | скульптор, архітектор |
| Галузь | скульптура і архітектура[2] |
| Alma mater | Віденський технічний університет |
| Знання мов | польська |
| Учасник | польсько-радянська війна 1920 |
| Magnum opus | Grunwald Monumentd |
Життя та творчість
Після смерті батька в 1883 році, мати з дітьми переїхала в Єлгаву (нині Латвія). Антоній навчався в німецькій школі, потім у звичайній гімназії, далі — у гімназії в Хирові (Австрія), яку закінчив в 1897 році. Вищу освіту А. Вівульський здобув у Вищій технічній школі у Відні (1901, нині Віденський технічний університет) та в Національній вищій школі красних мистецтв у Парижі (1902—1909).
У Парижі познайомився з сином Адама Міцкевича Владиславом Міцкевичем і польським піаністом, композитором, політичним діячем Ігнацієм Яном Падеревським. І. Я. Падеревський виношував ідею величного пам'ятника, присвяченого 500-річчю Грюнвальдської битви, і залучив до роботи над ним А. Вівульского. Цей пам'ятник, встановлений в Кракові в 1910 році, приніс Вівульскому широку популярність.
Три інші великі роботи були створені в Литві: каплиця в містечку Шилува, пам'ятник Три хрести (1916) у Вільнюсі та започаткований у 1913 році, але незавершений, костел Серця Ісуса у Вільнюсі з величезною статуєю Христа — перша в Литві сакральна будівля із залізобетону. В 1951 році Три хрести були підірвані за наказом радянської влади й відновлені в 1989 році. Крім того, за проектом Антонія Вівульського був виготовлений дерев'яний хрест, встановлений на Замковій горі у Вільно, неподалік від вежі Гедиміна, на місці, де в 1916 році виявлено поховання останків страчених за наказом М. М. Муравйова учасників Січневого повстання 1863 року.
Крім цих робіт, А. Вівульський створив чимало скульптурних портретів, фігурних композицій символічного і релігійного характеру, студій та ескізів до пам'ятників, пам'ятних таблиць. Одна з них — пам'яті Тадеуша Костюшка, вмурована в північну стіну костелу Святих Іванів в 1917 році, в зв'язку зі сторіччям смерті національного героя. Гіпсова таблиця виконана в формі широкого хреста і зображує вождя однойменного повстання 1794 року. Обірваний нижній край плити символізує поразку повстанців і крах нездійснених надій. На плиті написані гасло повстання і дати століття смерті Костюшка, зображений щит з гербами Білорусії, Литви та Польщі .
У грудні 1918 року А. Вівульський вступив до лав загону віленської самооборони. Під час патрулювання на Заріччі (нині район Ужупіс) 3 січня 1919 року він захворів (запалення легень) і невдовзі, 10 січня 1919 року, помер. Похований у підземеллі розпочатого за його проектом будівництва костелу Серця Ісуса.
У червні 1964 року, коли була розпочата перебудова так і не завершеного (але діючого) костелу в Палац будівельників, прах Вівульского було перенесено на кладовище Расу.
Одна із вулиць у Вільнюсі називається його ім'ям.
Галерея
Портрет усміхненого чоловіка (Париж, 1911)
Краківський пам'ятник Грюнвальдській битві
Три хрести
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
