Андрі́й Дани́лович Антоню́к (15 жовтня 1943, Первомайськ — 16 квітня 2013, Миколаїв) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за 1994 рік; народний художник України з 2007 року (детальніше [⇨]). Батько художника Данила Антонюка.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див.
Антонюк.
Коротка інформація Антонюк Андрій Данилович, Народження ...
Закрити
Народився 15 жовтня 1943 року (за паспортом, а за даними метричної книги, і як він сам говорив, 13 жовтня 1941 року[1]) на Богополі, передмісті міста Первомайська Миколаївської області (нині Україна). Юнацькі роки пройшли в Богополі, навчався у середній школі № 17[2]. 1962 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Олександра Ацманчука, Тамари Єгорової.
Після закінчення училища працював у Мукачеві; у 1965—1971 роках — в Одесі в Художньому фонді; з 1971 року — у Миколаєві, де мешкав у будинку на проспекті Леніна, № 96, квартира № 9[4]. Помер у Миколаєві 16 квітня 2013 року. Похований у Миколаєві на міському цвинтарі[5].
Працював у галузі станкового живопису у різних техніках (олійні фарби, темпера, акварель). Ранні картини художника відзначаються м'яким, емоційним живописом; пізніше в його полотнах з'являються соціально-психологічні, філософські та в кінці 1980-х — на початку 1990-х язичницькі мотиви, православна тематика поєднується з мотивами дохристиянських вірувань. Серед робіт:
Брав активну участь в численних республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Персональні виставки і окремі роботи художника експонувалися в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, країнах Латинської Америки, Ізраїлі, Японії, містах — Москві, Шанхаї, Мюнхені, Женеві, Лондоні, Парижі, зокрема:
- 1966 — Республіканська виставка «Карпатські мотиви».
- 1968 — Всесоюзна художня виставка «50 років ВЛКСМ», «Май 1945».
- 1968 — Одеса, персональна виставка.
- 1968—1969 — Одеса — обласна виставка «Хліб-сіль», «Вікно», «Рідна земля».
- 1969 — Республіканська і Всесоюзна виставка акварелі «Сім'я».
- 1969 — Одеса, персональна виставка.
- 1970 — Москва, Всесоюзна виставка.
- 1971 — Київ, виставка молодих художників України.
- 1972 — Херсон, персональна виставка.
- 1972 — Київ — Республіканська виставка акварелі, «Дідусь».
- 1972 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі.
- 1973 — Київ — виставка «Квітуча Україна», «В поле».
- 1973—1974 — Одеса, квартирні виставки (персональні). організовані В. Асрієвим.
- 1975 — Київ — виставка акварелі «Каласі», «Пам'ять», «Весна».
- 1975 — м. Мінськ — Всесоюзна виставка акварелі.
- 1975 — Москва, виставка незалежного українського мистецтва («сахарівська виставка»), що набула широкого резонансу завдяки передачам «Голос Америки», «Радіо свободи», «Німецька хвиля».
- 1978 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі «Гайдамаки».
- 1980 — Одеса, персональна виставка.
- 1981 — Одеса, персональна виставка.
- 1983 — Первомайськ, виставка «Палітра земляків».
- 1984 — Миколаїв — обласна виставка «40 років визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників».
- 1985 — Миколаїв — обласна виставка «40 років Перемоги».
- 1986 — Львів, персональна виставка.
- 1987 — Миколаїв — обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна. Персональна виставка.
- 1989 — Вознесенськ, виставка.
- 1989 — Київ, персональна виставка.
- 1989 — Пряшів (Словаччина), персональна виставка.
- 1991 — Варшава, виставка.
- 1992 — Миколаїв, «Різдвяна виставка».
- 1993 — Київ, персональна виставка.
- 1993 — Миколаїв, ювілейна виставка до 50-річчя майстра.
- 1994 — Торонто (Канада), персональна виставка.
- 1997 — Львів, персональна виставка до Дня міста.
- 1998 — Миколаїв — м. Одеса, персональна виставка.
- 1999 — Миколаїв. Виставка «Шолом-Алейхем на Богополі».
- 2000 — Одеса, персональна виставка.
- 2001 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
- 2003 — Київ — Національний музей образотворчого мистецтва. Персональна виставка.
- 2003 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
- 2005 — Київ — виставка «Свіча роду».
- 2005 — Київ — персональна виставка в галереї «Софія».
- 2005 — Київ. «Свіча роду».
- 2005 — Чикаго (США). Персональна виставка.
- 2006 — Київ — персональна виставка. Національний музей образотворчого мистецтва.
- 2007 — Миколаїв, Одеса — персональна виставка. Міська галерея — «Боже поле».
- 2007 — Миколаїв. «Наша Батьківщина в образотворчому мистецтві ХХ ст.»
- 2008 — Одеса, вернисаж в музеї західного і східного мистецтва.
- 2009 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
- 2010 — Миколаїв, виставка.
- 2011 — Миколаїв, виставка «Ми — пам'ять», присвячена дружині.
- 2011 — Шанхай (Китай), виставка до 20-річчя незалежності України.
- 2012 — Миколаїв. Виставка Андрія та Данила Антонюків «Сльоза аркасового лева».
- 2012 — Чикаго (США), виставка.
- 2013 — Київ, виставка «Боже поле Андрія Антонюка: до 70-річчя автора».
15 жовтня 2013 року у Миколаївському художньому музеї імені Василя Верещагіна була відкрита посмерта персональна виставка живопису, присвячена 70-річчю Андрія Антонюка[6]. на виставці було представлено близько 100 картин художника, серед який остання, незавершена картина Антонюка, на якій митець зобразив себе зі своєю дружиною.
Твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.
- 1986 — Премія «Золотий Тризуб»;
- 1989 — Заслужений художник УРСР;
- 1993 — Премія імені Василя Стуса;
- 1994 — Державна премія України імені Тараса Шевченка (за серію картин останніх років: «Митрополит Іларіон», «Феофан Прокопович», «В казематі (Тарас Шевченко)», «Учителю, хто ми?», «Поклоніння землі та водам», «Богопільська мадонна», «Розмова з Всесвітом», «Сурми глас. Пересторога»)[7];
- 1996, 1998 — Почесне звання «Городянин року»[2];
- 1997 — Лауреат Міжнародного фестивалю «Український світ»;
- 2000 — Срібна медаль Національної Академії мистецтв України;
- 2001 — Диплом «Золота фортуна»;
- 2002 — Золота медаль Національної Академії мистецтв України;
- 2005 — Ювілейна медаль до 60-річчя ООН;
- 2006 — Почесне звання «Людина року»[2];
- 2006, 16 вересня — Почесний громадянин міста Первомайська[8].
- 2007 — Народний художник України[9].
- На честь митця названі вулиці у Миколаєві[10] та Первомайську;
- У Миколаєві створено сквер імені Андря Антонюка на Центральному проспекті, за 100 метрів від будинку де мешкав художник[11].
- Життю й творчості художника присвячена експозиція музею історії Первомайської середньої школи № 17, яку він закінчив.
- Згідно рішення Миколаївської міської ради № 991 від 24 листопада 2017 року, на будинку № 96 по Центральному проспекту у Миколаєві, де мешкав художник, 16 квітня 2018 року встановлено меморіальну дошку. В ній використані мотиви творів Андрія Антонюка. Автори — художник Володимир Бахтов та дизайнер Віктор Покосенко[2][5].
Книги
- Антонюк Андрій Данилович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 28 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- Р. А. Звиняцьківський. Антонюк Андрій Данилович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 70. — ISBN 5-88500-27-1;
- Антонюк Андрій Данилович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 23 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- Антонюк Андрій Данилович // Хто є хто в Україні. — Київ : К.І.С., 1997. — С. 19. — ISBN 966-7048-03-9.;
- Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — С. 24. — ISBN 966-7575-29-2.;
- В. В. Малина, О. О. Катюха. Антонюк Андрій Данилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — С. 587. — ISBN 966-02-2075-8.;
- ''Кремінь, Т. Золоті лампади українського степу / Т. Кремінь // Лампада над Синюхою: альбом-антологія / А. Антонюк, Д. Кремінь ; літ. ред. Т. Кремінь. — Миколаїв, 2007. — С. 3-7.;
- Шитюк М. М., Горбуров Є. Г., Горбуров К. Є. — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай, 2012. — 275с. — С. 11—14;
- Антонюк, Андрій Данилович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
Бібліографічні покажчики
- Антонюк Андрей Данилович // Человек года. Горожанин года (1996—2009): библиогр. справочник. — 11-е изд., доп. — Николаев, 2009. — С. 15–16.;
- Всесвіт Андрія Антонюка: біобібліогр. покажч. / склад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко ; вступ. ст. Т. Креміня ; Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; ред.: Т. Астапенко, Л. Голубенко. — Миколаїв, 2013. — 50 с.
Статті з періодичних видань
- Кремінь, Д. Життя і житіє Андрія Антонюка / Д. Кремінь // Южанинъ. — 2006. — 11 жовт. — С. 1-2.;
- Тарасенко, А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка / А. Тарасенко // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. — C. 118—121.;
- Андрей Антонюк: «Главное — всегда оставаться человеком» // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февр.;
- Мигеевский метеорит с Богополя // Николаев за неделю. — 2007. — 25 февр.-3 марта (№ 1). — С. 1-3.;
- Креминь, Д. Николаевец Андрей Антонюк стал народным художником Украины / Д. Креминь // Николаевские новости. — 2007. — 28 марта.;
- Наточа, Е. Душа творца перед лампадой / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2007. — 2 окт.;
- Войтова, Н. Андрій Антонюк: «Головне в житті — це любов, справжня, щира, самовіддана» / Н. Войтова, Д. Войтов // Горожанин. — 2008. — № 8. — C. 12-13.;
- Кремінь, Д. Вічна загадка любові / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2009. — 26 трав.;
- Кремінь, Т. З обійнятих любов'ю літ на Богополі / Т. Кремінь // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 48-49.;
- Тасинкевич-Кирилюк, М. Боже поле Андрія Антонюка / М. Тасинкевич-Кирилюк // Рідне Прибужжя. — 2014. — 17 квіт. — С. 8. ; Южная правда. — 2014. — № 45.