Андріюк Василь Васильович

Васи́ль Васи́льович Андрію́к (нар. 14 квітня 1963, Косів, Івано-Франківська обл. — пом. 23 серпня 2014, Сіверськодонецьк, Луганська обл.) — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андріюк.

Андріюк Василь Васильович
Солдат
Загальна інформація
Народження	14 квітня 1963(1963-04-14) Косів, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	23 серпня 2014(2014-08-23) (51 рік) Новоайдарський район, Луганська область, Україна
Поховання	Косів
Псевдо	«Німець»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1963 року в місті Косів (Івано-Франківська область). Василя, його брата і сестру виховувала бабуся Параска — мама померла молодою — у віці 33 років, а батько вдруге одружився. Закінчив косівську ЗОШ № 2. У Львові вивчився на електрика. Проходив строкову службу в РА, служив зв'язковим в одній із московських військових частин. Демобілізувався і вирушив на Донбас — працював електриком у шахті. Там одружився, але сімейне життя не склалося. Другий шлюб теж був нещасливим; сімейне життя налагодилося за третьою спробою — з Ярославою, молодшою на 16 років. Василь знову приїхав до Косова.

Член Косівської районної організації ВО «Свобода». Від лютого 2014-го був активним учасником Революції Гідності. Навесні записався добровольцем, солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Німець». А дружині сказав що знайшов у Києві роботу на будівництві. Що на фронті — дізналася коли супроводжував в район першого убитого вояка. Дружині тоді сказав:

Як почуєш, що москалі добираються до Києва, тікай у гори! Тікай з дитиною, куди очі дивляться. Бо москалі дуже знущаються з наших жінок. Пощади не буде нікому.

23 серпня 2014-го загинув від кулі снайпера під Сіверськодонецьком в бою з російськими диверсантами, що займалися підготовкою теракту в Харкові.^[1] Повідомлялося, що бій відбувся в районі с. Смолянинове.^[2] Тоді загинуло ще 6 вояків Айдару: Володимир Бойко, Євген Гаркавенко, Андрій Корабльов, Оганес Петросян, Андрій Писаренок і Володимир Черноволов.

Докладніше: Бої за Рубіжне, Сєвєродонецьк і Лисичанськ

Без Василя лишились дружина Ярослава, донька Анжеліка 1990 р.н. від попереднього шлюбу, син Андрій 2010 р.н., двоє прийомних синів та онука.

26 серпня з Василем Андріюком прощалися у Києві на Майдані Незалежності. 28 серпня похований в Косові, в останню дорогу проводжали громадою, відспівували священики УПЦ КП та УГКЦ.^[3] Люди в останню дорогу проводжали зі свічками під дощем.

Нагороди та вшанування

• Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4]
• у серпні 2015-го в Косівській ЗОШ № 2 відкрито пам'ятну дошку Василю Андріюку
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті загиблих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 8
• Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[5]

Примітки

1. Німець. Галицький Кореспондент (укр.). 24 березня 2020. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
2. Косівська РДА - Герої не вмирають !. kosivrda.gov.ua. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
3. Тарас Пасимок (2 вересня 2014). Вічна пам’ять герою України!. Косів (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 12 грудня 2021.
4. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
5. У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв

Джерела

• Андріюк Василь Васильович [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Небесна Гвардія
• Німець