Loading AI tools
український політик правого спрямування, голова Верховної Ради України (з 14 квітня 2016) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Андрі́й Володи́мирович Парубі́й (нар. 31 січня 1971, Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український політик. Голова Верховної Ради України з 14 квітня 2016 року по 28 серпня 2019 року.
| Андрій Володимирович Парубій | ||||
 | ||||
| ||||
|---|---|---|---|---|
| 14 квітня 2016 — 29 серпня 2019 | ||||
| Прем'єр-міністр: | Володимир Гройсман | |||
| Президент: | Петро Порошенко → Володимир Зеленський | |||
| Попередник: | Володимир Гройсман | |||
| Наступник: | Дмитро Разумков | |||
| ||||
| 4 грудня 2014 — 14 квітня 2016 | ||||
| Попередник: | Ігор Калєтнік | |||
| Наступник: | Ірина Геращенко | |||
| ||||
| 27 лютого — 7 серпня 2014 | ||||
| Президент: | Олександр Турчинов (в. о.) → Петро Порошенко | |||
| Попередник: | Андрій Клюєв | |||
| Наступник: | Олександр Турчинов | |||
| Народження: |
31 січня 1971 (53 роки) Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність: | українець | |||
| Країна: |
 СРСР →  Україна | |||
| Освіта: | ЛНУ ім. І. Франка | |||
| Партія: | ВЛКСМ → СНПУ (1991—2004) → «Наша Україна» (до 2012) → «Фронт Змін» (2012) → ВО «Батьківщина» (до 2014) → «Народний фронт» (до 2019) → ЄС | |||
| Батько: | Володимир Іванович | |||
| Шлюб: | одружений | |||
| Діти: | має дочку | |||
| Нагороди: |
| |||
|
| ||||
Співголова міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литви та Сейму й Сенату Польщі. Голова Виконавчого комітету Національної парламентської групи в Міжпарламентському союзі. Член РНБО.
Секретар Ради національної безпеки і оборони України з 27 лютого[1] по 7 серпня 2014 року. Народний депутат України 6-го, 7-го та 8-го скликань. Член СНПУ (1994—2004), «Наша Україна» (2004—2012), «Фронт Змін» (2012), ВО «Батьківщина» (2012—2014), «Народний фронт» (2014—2019) та «Європейська Солідарність» (з 2019). Під час Євромайдану був комендантом Самооборони Майдану.
У минулому редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».
Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді Львівської області України. Онук кулеметника Збройних сил Української держави та Української галицької армії, учасника битви за Львів 1918 року[2].
Стрийки воювали в лавах УПА. Родина була виселена до Сибіру строком на 10 років.
Закінчив історичний факультет Львівського університету (1994, спеціальність — історик, викладач історії), аспірантуру Львівської політехніки (2001, спеціальність — політологія та соціологія).
Працював:
У 2006 Парубій знявся у заставках, ще на той момент новоствореного каналу «Кіно» (зараз «2+2»).
 Депутат Львівської обласної ради  | |||
|---|---|---|---|
| 1-го скликання | |||
| ВЛКСМ | 1990 | — | 1994 |
| 4-го скликання | |||
| СНПУ | 2002 | — | 2006 |
| 5-го скликання | |||
| Наша Україна | 2006 | — | ? |
 Народний депутат України | |||
| 6-го скликання | |||
| НУНС | 25 груд. 2007 | — | 12 груд. 2012 |
| 7-го скликання | |||
| Батьківщина | 12 груд. 2012 | — | 17 бер. 2014 |
| 8-го скликання | |||
| Нар. фронт | 27 лист. 2014 | — | 29 серп. 2019 |
| 9-го скликання | |||
| ЄС | 29 серп. 2019 | — | нині |
|
| |||
З 1990 року — депутат Львівської обласної ради, секретар постійної депутатської комісії з питань молоді й спорту.
У 1991 році разом з Олегом Тягнибоком був одним з засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), перейменованої у 2004 у Всеукраїнське об'єднання «Свобода».
У 1994—1998 роках — депутат Львівської міськради, голова депутатської групи.
З 1996 року — керівник Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України «Патріот України».
З 1999 року — редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».
З 2002 року — депутат, заступник голови Львівської обласної ради.
Активний учасник «Помаранчевої революції». Під час подій листопада-грудня 2004 року був комендантом Українського дому в Києві. Нагороджений пам'ятним знаком «Визначному учаснику Помаранчевої революції». Член політичної ради партії «Наша Україна».
З 2005 року — голова партії «Народний союз «Українці!»», реорганізованої в Громадянське об'єднання «Український дім».
З квітня 2006 року до грудня 2007 року — депутат Львівської обласної ради від «Наша Україна».
У лютому 2010 року Парубій звернувся до Європейського парламенту переглянути свою негативну реакцію на рішення екс-президента України Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері, лідеру «Організації українських націоналістів», звання Героя України.[3]
З 2007 по 2012 — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Голова підкомітету з питань контролю над здійсненням зовнішніх відносин Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Член депутатської групи В'ячеслава Кириленка «За Україну!».
3 лютого 2012 року написав заяву про вихід з партії «Наша Україна». 6 червня вступив до партії «Фронт Змін».
З 2012 по 2014 рік — народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина». Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення інтеграції України в міжнародний науковий та освітній простір Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.
.JPG)
З листопада 2013 по лютий 2014 року координував щоденне функціонування Євромайдану (м. Київ, Майдан Незалежності); був фактичним комендантом і очільником його наметового містечка та керівником загонів Самооборони Майдану.
Після підписання Президентом Януковичем і лідерами опозиції 21 лютого 2014 року Угоди про врегулювання політичної кризи в Україні, в ніч з 21 лютого на 22 лютого загонами Самооборони, під керівництвом Парубія, був узятий під контроль урядовий квартал в Києві — будівлі Верховної Ради, Адміністрації президента, Кабінету міністрів і МВС.[4][5]
Парубій добровільно склав депутатські повноваження 17 березня 2014 року у зв'язку призначенням на посаду секретаря РНБО.
27 лютого 2014 року, після перемоги Євромайдану і відсторонення Віктора Януковича від влади, указом виконувача обов'язків Президента України Олександра Турчинова Андрій Парубій призначений Секретарем РНБО[1]. На час його перебування на посаді припали початок тимчасової анексії Криму Росією і збройний конфлікт на сході України. Як секретар Ради національної безпеки і оборони, Парубій курирував антитерористичну операцію проти сепаратистів на сході України[6].
19 березня Парубій доручив МВС посилити охорону ядерних об'єктів,[7] 24 березня — «провести розслідування на предмет того, наскільки діяльність російських телеканалів відповідає українському законодавству, якщо є там факти розпалювання міжнаціональної ворожнечі, заклики до війни, сепаратизму тощо»[8].
7 серпня 2014 року оголосив, що подав відставку із займаної посади[9], додавши, що «в час війни коментувати відставку вважаю неприйнятним»[10]. Того ж дня заяву про відставку підписав Президент Петро Порошенко.[11] 18 серпня виведений зі складу РНБО[12]. Пізніше Парубій пояснив свою відставку існуванням розбіжностей з главою держави. Зокрема, як стверджує Володимир Семків, він критикував мирний план Петра Порошенка, вважаючи його безперспективним[13].
26 серпня 2014 р. покинув політраду партії «Батьківщина».
10 вересня 2014 року на з'їзді партії «Народний фронт» разом із командирами добровольчих батальйонів був включений до Військової ради — спеціального органу, для розробки пропозицій по обороноздатності України.
На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України за партійним списком (№ 4 у списку) від Народного фронту[14].
4 грудня 2014 року голосами 313 народних депутатів обраний Першим заступником Голови Верховної Ради України.[15]. Як і голова Верховної Ради, В. Гройсман, А. Парубій підтримав Постанову про особливий порядок самоврядування на Донбасі[16], а також і проєкт змін до Конституції щодо «децентралізації влади», що передбачає цей особливий порядок[17].
14 квітня 2016 року Парубія було обрано Головою Верховної Ради[18]. Він замінив на цій посаді Володимира Гройсмана, який очолив Кабінет Міністрів України. Член РНБО[19].
15 лютого 2019 року Парубій підписав розпорядження про створення Офісу парламентської реформи. Голова ВР зазначив, що до роботи в офісі планується залучити 15 співробітників відповідно до напрямів парламентської роботи[20].
2 серпня 2019 року Шевченківський суд Києва зобов'язав ДБР відкрити кримінальне провадження щодо Парубія через можливе втручання його у виборчий процес[21].
Андрій Володимирович Парубій є прихильником створення Балто-Чорноморського союзу. Про це він, зокрема заявив 20 травня 2016 року в інтерв'ю телеканалу «Рада» після зустрічі 16 травня з главою польсько-української групи дружби у парламенті Польщі Міхалом Дворчіком[pl]. За словами Парубія «Україна має стати одним із центрів ухвалення рішень, одним з центрів впливу як велика могутня держава». Він також зауважив, що «ідея Балто-Чорноморського союзу, як одного з форматів європейської інтеграції України, є надзвичайно перспективною і важливою для нашої держави».[22]
Дружина — Уляна Юріївна, працює на кафедрі фольклористики Львівського національного університету. Дочка — Ярина (нар. 2001).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
