Loading AI tools
муніципалітет у департаменті Шаранта, Франція З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ангуле́м (фр. Angoulême) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Нова Аквітанія, адміністративний центр департаменту Шаранта. Населення — 41 086 осіб (01.01.2021)[1].
| Ангулем Angoulême
| |
|---|---|
.svg) | |
| Країна |  Франція |
| Регіон | Нова Аквітанія |
| Департамент | Шаранта |
| Округ | Ангулем |
| Кантон | ест, нор, уест |
| Код INSEE | 16015 |
| Поштові індекси | 16000 |
| Координати | 46° пн. ш. 0° сх. д.H G O |
| Висота | 27 - 130 м.н.р.м. |
| Площа | 21,85 км² |
| Населення | 41 086 (01.01.2021[1]) |
| Густота | 1880,4 ос./км² |
| Розміщення | |
  | |
| Влада | |
| Мер Мандат |
Xavier Bonnefont 2020-2026 |
| Офіційна сторінка | |
|
| |
Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 400 км на південний захід від Парижа, 105 км на південь від Пуатьє.
У місті проводиться найбільший в Європі щорічний фестиваль коміксів.
Ангулем стоїть на місці давньої Inculisma в Аквітанії. З 379 року ця колонія була місцем перебуванням єпископа, а згодом перейменована в Ecolisma або Encolisma. Хлодвіг в 507 відняв її у вестготів і заклав кафедральний собор. Вже в той час це було досить значне місто, а в наступні століття Ангулем грав важливу роль у військовій історії. У IX столітті місто розграбували нормани.
Місцевість, в якій розташований Ангулем, називалася спершу Ангумуа і за старих часів, c IX століття, була графством . Чоловіча гілка графів Ангумуа обірвалася в 1218 році зі смертю Емара Тайльфера; графство через спадкоємицю по жіночій лінії, Ізабеллу (другу дружину Іоанна Безземельного), перейшло до дому Лузіньян.
У 1302 році, коли Гуго XIII Лузіньян помер без спадкоємців по чоловічій лінії, Філіп Красивий приєднав це графство до своїх володінь, і з тих пір воно становило спадок з графським титулом для членів королівського дому (за винятком періоду 1360—1373, коли місто належало англійцям). C 1394 Ангулем належить герцогам Орлеанським, молодшій гілці династії. Так, молодший син Людовика Орлеанського, Жан, був графом Ангулемським, а його онук вступив на престол під ім'ям Франциска I. Останній у 1515 році перейменував це графство в герцогство і віддав його в долю матері, Луїзі Савойській. До того часу «герцогство», яке контролювалося королем, залишалося таким лише номінально.
Титул герцога Ангулемського носив третій син Франциска I, Карл (помер у 1545), якому як зятеві Карла V випало на долю укласти мир між Францією та Іспанією. Карл IX до свого сходження на престол також носив титул герцога Ангулемського. Останнім герцогом Ангулемським став Луї-Антуан (1775—1844), який в 1830 році кілька хвилин правив під ім'ям Людовіка XIX.
З XIV століття в місті процвітали паперові мануфактури, а згодом і друкарні — завдяки наявності чистої води практично постійної температури, що надходить з підземних річок. До кінця XIX століття в Ангулемі була "21 велика паперова фабрика, заводи винокурні, шкіряні і збройові. Торгівля, зосереджена в передмісті Гумо, велася переважно папером, хлібом, вином, горілкою, коноплею, льоном, трюфелями, каштанами, милом, сіллю, корками, дошками для бочок, залізними та мідними товарами. Неподалік від міста розташований Теруатський пороховий завод з 17 майстернями, а в Туврській долині, за 6 км від Ангулема, — великий гарматно-ливарний завод, заснований в 1750 р., який міг постачати щорічно до 680 гармат.
У 1903 році, під час автогонки Париж — Мадрид, під Ангулема загинув Марсель Рено — один із засновників Renault . У XX столітті місто було відоме своїми автоперегонами; кільцева траса Ангулемськими бульварами, що розбиті на місці колишніх фортечних валів.
У 1940 році, після капітуляції Франції, Ангулем виявився на захід від кордону між вішистською Францією і окупованими територіями. У 1944 році, під час десантування, залізнична станція Ангулем (лінія Бордо — Пуатьє) зазнала масованих бомбардувань.
Головні пам'ятки:
На місці фортечних укріплень Ангулема розбите кільце бульварів. Велика частина старого міста добре збереглася.
Динаміка населення (Cassini[3] і INSEE[4] ):
Розподіл населення за віком та статтю (2006)[5]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 19 486 | 3209 | 3403 | 5637 | 4443 | 2480 | 314 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 22 597 | 3221 | 3298 | 5877 | 5250 | 4172 | 779 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2010 року серед 27 646 осіб працездатного віку (15—64 років) 19 475 були активними, 8171 — неактивною (показник активності 70,4%, у 1999 році було 69,5%). З 19 475 активних мешканців працювало 15 479 осіб (7933 чоловіки та 7546 жінок), безробітними було 3996 (2004 чоловіки та 1992 жінки). Серед 8171 неактивної 3472 особи були учнями чи студентами, 1987 — пенсіонерами, 2712 були неактивними з інших причин[6]. У 2010 році в муніципалітеті числилось 20032 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 38591,5 особи, медіана доходів виносила 16 309 євро на одного особоспоживача[7]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
