Амчитка

Амчитка (/æmˈtʃɪtkə/; Aleut: Amchixtax̂^[1]; Russian: Амчитка) — незаселений вулканічний острів у складі групи Щурячих островів, які належать до Алеутських островів, розташованих на південному заході Аляски. Острів став місцем випробовування ядерної зброї США: протягом 1965—1971 років на Амчитці було проведено 3 підземних вибухи, наслідками яких є радіоактивне забруднення океану, яке триває досі. Протести довкола ядерних випробувань на Амчитці стали поштовхом до створення міжнародного екологічного руху Грінпіс.

Амчитка
англ. Amchitka
Географія
51°32′31″ пн. ш. 178°58′59″ сх. д.
Акваторія	Тихий океан
Група островів	Щурячі острови
Площа	308,6 км²
Довжина	68 км
Ширина	6 км
Країна
США і  Аляска
Адм. одиниця	зона перепису західних алеутівd
Населення	0 осіб
Амчитка Амчитка (Аляска)
Амчитка у Вікісховищі

Зараз острів є частина національного морського заповідника дикої природи Аляски. Площа острова становить приблизно 300 км², має довжину близько 68 км і ширину від 1,6 до 6,4 км.^[2] У регіоні морський клімат, з великою кількістю штормів і переважно похмурим небом.

Острів Амчітка був заселений алеутами понад 2500 років, але з 1832 року не має постійного населення. Острів став частиною Сполучених Штатів після купівлі Аляски в 1867 році. Під час Другої світової війни він використовувався як аеродром Війська США в кампанії на Алеутських островах.

Комісія з атомної енергії США обрала Амчітку місцем для підземних випробувань ядерної зброї. Було проведено три таких випробування: Long Shot, вибух потужністю 80 кілотонн (330 ТДж) у 1965 році; Мілоу, вибух потужністю 1 мегатонна (4,2 ПДж) у 1969 році; і Каннікін у 1971 році – на 5 Мт (21 ПДж), найбільше підземне випробування, яке коли-небудь проводилося Сполученими Штатами.^[3][4] Випробування були дуже суперечливими, а екологічні групи побоювалися, що вибух на Каннікіні, зокрема, спричинить сильні землетруси та цунамі. Амчітка більше не використовується для ядерних випробувань. Його все ще контролюють на предмет витоку радіоактивних матеріалів.

Географія

Амчітка — найпівденніший із групи Щурячих островів у Алеутському ланцюзі.^[2][5]  Він обмежений Беринговим морем на півночі та сході та Тихим океаном на півдні та заході. Східна частина острова являє собою низинне плато з ізольованими ставками і пологими пагорбами.^[5][6]  Тут низька, але рясна рослинність, яка складається з мохів, лишайників, печеночників, папоротей, трав, осоки та буркуну. Центр острова гористий, а західний край безплідний, а рослинність рідкісна. Амчітка має морський клімат, часто туманний і продувається вітром. Хмари вкривають острів 98% з хмарним покривом 98 відсотків часу.  У той час як температура поміркована океаном, часті шторми. Геологічно острів є вулканічним, будучи частиною невеликого блоку земної кори на Алеутській дузі, який розривається косою субдукцією.^[5][6][7] Це «одне з найменш стабільних тектонічних середовищ у Сполучених Штатах».^[8]

Посилання

• Amchitka Island (англ.)

1. Bergsland, K (1994). Aleut Dictionary. Fairbanks: Alaska Native Language Center. ISBN 1-55500-047-9.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
2. Faller, S. H.; D. E. Farmer (1997). Long Term Hydrological Monitoring Program. Department of Energy. p. 1. EP A-402-R-98-002. Retrieved October 11, 2006.
3. Alaskan blast fails to cause quakes, waves or radiation". Spokesman-Review. (Spokane, Washington). Associated Press. November 7, 1971. p. 1.
4. Nuclear test sites studied by scientists". The Bulletin. (Bend, Oregon). UPI. November 8, 1971. p. 1.
5. Hassan, Ahmed; Karl Pohlmann; Jenny Chapman (2002). "Modeling Groundwater Flow and Transport of Radionuclides at Amchitka Island's Underground Nuclear Tests: Milrow, Long Shot, and Cannikin". USDOE Technical Report. doi:10.2172/806659.
6. Powers, Charles W.; et al. "Amchitka Independent Assessment Science Plan". CRESP Amchitka Oversight Committee.
7. Giblin, Michael O.; David C. Stahl; Jodi A. Bechtel. Surface remediation in the Aleutian Islands: A case study of Amchitka Island, Alaska (PDF). WM '02 Conference, Tucson AZ, February 24–28, 2002.
8. Eichelberger, John; Jeff Freymueller; Graham Hill; Matt Patrick (March 2002). "Nuclear Stewardship: Lessons from a Not-So-Remote Island". GeoTimes.