Алтайці
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Алта́йці (самоназва: південноалт. Алтайлар, Алтай-кижі) — тюркомовна народність, яка в радянську епоху сформувалася з окремих алтайських племен. Проживають головним чином в Алтайській республіці, корінне населення Алтайської республіки та Алтайського краю.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Алтайцы(рос.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з російської.
|
Алтайці | |
---|---|
Кількість | 47.7 тис. |
Релігія | бурханізм, християнство, шаманство |
Чисельність у Росії 67,3 тис. чол. (62,2 тис. алтайців у республіці Алтай, 1,9 тис. — в Алтайському краї), 689 алтайців у Казахстані, 191 — в Узбекистані, 81 — в Україні . Алтайці поділяються на дві групи: північні алтайці — тубалари, челканці, кумандинці; південні алтайці — власне алтайці, або алтай-кижі, теленгіти.
У радянський період до алтайців відносили телеутів (до південних алтайців) і шорців (до північних алтайців).
Релігія алтайців в минулому — шаманство та бурханізм. Для жителів Алтаю були характерні два типи — кочовий, скотарський (повстяні юрти) і осілий, напівкочовий (землянка, курінь з кори).
За роки радянської влади в господарстві і культурі Алтаю відбулися корінні зміни. Вони працювали в колгоспах, радгоспах, і займалися мисливством.