Алелюхін Олексій Васильович

Алелюхін Олексій Васильович (рос. Алелюхин Алексей Васильевич, 30 березня 1920 — 29 жовтня 1990) — радянський льотчик-ас, двічі Герой Радянського Союзу (1943), в роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 9-го гвардійського винищувального авіаційного полку 6-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 8-ї повітряної армії Південного фронту. Генерал-майор авіації (1971).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алелюхін.

Алелюхін Олексій Васильович
рос. Алексей Васильевич Алелюхин
Ім'я при народженні	Алелюхин Алексей Васильевич
Народження	30 березня 1920(1920-03-30)[1] Кесова Гора, Бежецький повітd, Тверська губернія, Російська СФРР
Смерть	29 жовтня 1990(1990-10-29) (70 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе (1948) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1954)
Роки служби	1938—1985
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-майор авіації
Командування	СРСР 8-а повітряна армія (СРСР)
Війни / битви	Німецько-радянська війна • Сталінградська битва Корейська війна
Нагороди

Біографія

Народився в селі Кесова Гора (нині село Тверської області) у робітничій родині. Закінчив початкову школу. Працював на Московській фабриці канцелярських товарів, одночасно навчався в планерній школі.

У Червоній Армії з 1938 року, призваний Митищинським райвійськкоматом Московської області. У 1939 році закінчив Борисоглєбську військово-авіаційну школу імені В. П. Чкалова^[2].

Учасник Німецько-радянської війни з перших днів. Бойовий шлях розпочав у небі Одеси на І-16. Був льотчиком-винищувачем, командиром ланки ескадрильї, заступником командира 9-го гвардійського винищувального авіаполку^[3]. Воював на Південному фронті, Південно-Західному фронті, Сталінградському фронті, Четвертому Українському фронті, Третьому і Першому Білоруських фронтах.

Здійснив 601 бойовий виліт, збив особисто 40 і у складі групи — 17 ворожих літаків. В 1948 закінчив Військову академію імені М. Фрунзе, 1954 — Військову академію Генштабу. Займав командні посади в армії. Нагороджений двома орденами Леніна, 3-ма — Червоного Прапора, ін. орденами й медалями.

У 1950 році полковник О. В. Алелюхін служив заступником командира 151-ї винищувальної авіаційної дивізії. У жовтні 1950 разом із дивізією був перекинутий до Китайської Народної Республіки, а з листопада по грудень 1950 року брав участь у бойових діях проти авіації США над Північною Кореєю. Особистих перемог у повітряних боях не мав. У грудні дивізія була відведена назад в Китай і займалася протиповітряною обороною промислових центрів і підготовкою китайських і корейських льотчиків.

З 1985 року генерал-майор авіації Алелюхін — у відставці. Жив у Москві. Помер 29 жовтня 1990 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка 11).

Примітки

1. Алелюхин Алексей Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Л. М. Хойнацька. Алелюхін, Олексій Васильович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2020. — Т. 2 : Акц — Аор. — 768 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.
3. 6-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії, 8-ї повітряної армії, Південний фронт

Джерела та література

• Хойнацька Л. М. Алелюхін Олексій Васильович [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 66. — ISBN 966-00-0734-5.

Посилання

• Алелюхін, Олексій Васильович [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ

Матеріали

• Фотографії Алелюхін Олексій біля літаків у 9 ГИАП [Архівовано 13 липня 2018 у Wayback Machine.]