Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Александр Шарпентьє (фр. Alexandre Charpentier 10 червня, 1856, Париж — 4 березня, 1909, Нейї-сюр-Сен) — французький графік, скульптор, медальєр, дизайнер інтер'єрів доби сецесії.
| Александр Шарпентьє | |
| Alexandre Charpentier | |
 Худ. Тео ван Рейсельберг. «Портрет Александр Шарпентьє біля мольберта», до 1898 року. | |
| Ім'я при народженні | Alexandre-Louis-Marie Charpentier |
|---|---|
| Народився | 10 червня 1856[1][2][…] Париж, Франція |
| Помер | 4 березня 1909[1] (52 роки) Неї-сюр-Сен |
| Громадянство | .svg){kind=small} Франція[3][4] |
| Жанр | побутовий жанр, портрет, монумент, дизайн інтер'єрів |
| Навчання | Вища національна школа красний мистецтв в Парижі |
| Напрямок | реалізм, натуралізм, сецесія |
| Роки творчості | 1878 — 1908 |
| Працював у містах | Париж, Нансі |
Був простого походження, його батько був простим робочім. Хлопця пристоїли у майстерню ювеліра і медальєра, аби той мав якийсь фах. У нього, однак, виявилися художні і творчі здібності та працьовитість. Згодом від стане працювати з широким колом матеріалів, обробляючи шкіру, деревину, олово, мармур, кераміку тощо.
Художні здібності стали у нагоді, коли працював гравером. Серед його творів — афіші і театральні програмки до концертів французького актора Андре Антуана. Моделі скульптора переводив у керамічні вироби технолог Еміль Мюллер.
Відрізнявся наполегливістю у навчанні і відвідував у період 1871-1876 років Вищу національну школу красних мистецтв у Парижі. Сам став викладачем у художній школі (академії) Вітті.
Він не забув про первісний фах гравера і медальєра і сприяв на новому етапі розквіту цього жанру у французькому мистецтві. Його перший твір як медальєра — малий портрет його матері. Його перший рельєф «Стрілець з луком» був узятий на виставку у Салон 1879 року, де його придбав у власну колекцію Олександр Дюма.
Серед медалей митця — зображення архітектурних споруд і портрети французьких діячів, акторів театра Лібре, його сучасників. Медалі роботи митця та його меблі були експоновані на Паризькій виставці 1900 року, за котрі отримав почесну медаль. Низка творів митця в 20 столітті — експонати музею д'Орсе. Александр Шарпентьє також автор скульптурного монумента на часть Еміля Жаме.
Серед близьких приятелів Шарпентьє — скульптор Константен Меньє та композитор Клод Дебюссі.
Брав участь у створенні художнього товариства «П'ять», де були також дизайнер Фелікс Обер, Тоні Селмершейм, скульптор Жан Дамп, художник Етьєн Моро-Нелатон. Згодом назва художнього товариства була змінена на «Мистецтво у всьому». Це кредо найбільше відповідало художній практиці Александра Шарпентьє.
Пробував власні сили у створенні інтер'єрів. Серед його дизайнерських робіт — новий декор паризького кафе «Чорний кіт», на віллі Мажорель у місті Нансі та у вітальні для банкіра Андре Бенара на його віллі Кампрезі. Не нехтував створювати інтер'єрні дрібнички, серед котрих чорнильниці, свічники, дерні ручки, металеві таблиці для дверей і малого формата рельєфи для декорування меблів у стилі сецесія. Більшість його моделей була використана у широкому виробництві.
_(6691946743).jpg)
Дерев'яні панелі з різьбленими деталями і орнаментами — приналежність французьких інтер'єрів з 17 століття. У 18 столітті митці Франції (Антуан Ватто, Жермен Бофран, Жак де Лажу молодший, Франсуа Буше) та Італії (Розальба Кар'єра, Джованні Баттіста Тьєполо) підняли дизайн палацових інтер'єрів на новий щабель, запропонувавши безордерну систему декору, що перетікав з одної власної частини до іншої, захоплюючи усі деталі у єдиний ансамбль. Так було народжена стилістика рококо, що стирала індивідуалні властивослі ліплення, живопису, порцеляни, екзотичних зображень і скульптурного декору у єдину феєрію.
Всі ці властивості мала і стилістика сецесії у Франції (безордерна, що не копіювала історичні стилі минулого, а брала з них лише окремі елементи), підмурки котрої створили Александр Шарпентьє у Франції, Віктор Орта у Бельгії, Кекушев Лев Миколайович, Шехтель Федір Осипович у Російській імперії, низка майстрів у Сполучених Штатах. Досить швидко майстри Франції запропонували настільки нові зразки стильового рішення, що завдяки гнучкості стилістики і образної насиченості стали вищими досягненнями стиля.
Серед них — дерев'яний декор вітальні для банкіра Андре Бенара, що згодом був переданий у музей д'Орсе як видатний зразок стиля сецесія.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
