Азиди

Ази́ди — хімічні сполуки, що мають групу N₃. До цього ряду належать солі азидної (азотистоводневої) кислоти HN₃, похідні карбонових кислот (азоіміди RCON₃), а також продукти заміщення гідрогену в HN₃ на галоген (наприклад, азид йоду IN₃). Азиди є псевдогалогенідами.

Будова

Аніон азиду

Внаслідок перегрупування групі N₃^- притаманна лінійна геометрія:

R-N=N⁺=N^- ↔ R-N^--N⁺≡N

Гібридизація атомних орбіталей N в α-положенні — sp², в β-положенні — sp, в γ-положенні — spⁿ (1 < n < 2).

Властивості

Функціональна група азидів

Азиди мають осно́вні властивості (головним чином за рахунок α-атома N).

Органічні азиди утворюються при взаємодії нітритної кислоти з гідразидами кислот. При нагріванні з лугами дають первинні аміни. Відновлюються до амінів, триазенів, легко відщеплюють азот. Ацилазиди перегруповуються в нейтральних або кислих середовищах (звичайно при нагріванні) до ізоціанатів (естерів ціанової кислоти):

RCO-N₃ → R-N=C=O + N₂

Азиди лужних і лужноземельних металів при нагріванні дають чисті азот і метал. Азиди важких металів — сильні вибухові речовини. Наприклад, азид свинцю Pb(N₃)₂ вибухає від удару і використовується як детонатор у капсулях-детонаторах. Інший приклад — азид натрію NaN₃.

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Азиди [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — 2016. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.