Адитивність

Адити́вність (англ. additivity, нім. Addition, Additivität) — властивість величин, яка полягає в тому, що значення величини, яка відповідає цілому об'єкту, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено об'єкт і незалежно від природи об'єкту.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Адитивність (значення).

Приклади

Наприклад, адитивність властива для маси, об'єму і ваги тіла, довжини лінії, площі поверхні тощо. Інший приклад — маса молекули є сумою мас атомів, які входять до її складу; кожний з замісників, введений у вихідну молекулу, вносить адитивний внесок у зміну стандартної енергії Гіббса, що відповідає даній рівновазі.

У математиці

У теорії чисел адитивна функція — функція, визначена на натуральних числах і задовільняє умову:

${\displaystyle f(a+b)=f(a)+f(b)}$

У фізиці

Адитивність — сумарна фізична властивість суміші, яка визначається як сума добутків молярних часток компонентів у суміші на властивості цих компонентів (правило адитивності Кея); приклади, для суміші газів — критичні тиск, температура, об'єм, густина і коефіцієнт стисливості газу.

Властивість адитивності для деяких векторних фізичних величин називається принципом суперпозиції: напруженість електричного поля, напруженість магнітного поля, імпульс, сила. Деякі величини, такі як маса, швидкість (відносний рух) або час (послідовні інтервали), допускають складання в класичній фізиці, але не в теорії відносності.

У інших галузях

Адитивний ефект:

1. Ситуація, коли результат дії кількох факторів у системі відповідає сумі впливів кожного з цих факторів, якщо кожен з них діє окремо.
2. У медичній хімії — вид синергізму, при якому ефект сумісної дії двох ліків дорівнює сумі ефектів дії кожного з ліків окремо.
3. У фізико-органічній хімії — тип сумісної дії замісників на певну фізико-хімічну характеристику (G) хімічної частинки, при якому ефект сумісної дії замісників описується рівнянням

   G = ∑x_i·z_i + m, де x_i — дескриптор, що описує присутність і-того замісника у хімічній частинці; z_i — вклад і-того замісника в G; m — емпірична стала.

4. У хімічній екології — випадок, коли результат дії двох речовин на стан довкілля дорівнює сумі ефектів, які викликають кожна з речовин окремо.

Див. також

• Адитивна теорія чисел
• Адитивна енергія

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0

Посилання

• Адитивність [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Адитивність і субадитивність [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ