Авраменко Сергій Григорович

Сергі́й Григо́рович Авра́менко (нар. 24 серпня 1977, Колядинець, Сумська обл. — пом. 3 вересня 2014, Старобільськ, Луганська обл.) — український військовик, учасник російсько-української війни^[1].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Авраменко.

Авраменко Сергій Григорович
Сержант
Загальна інформація
Народження	24 серпня 1977(1977-08-24) Липоводолинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	3 вересня 2014(2014-09-03) (37 років) Новоайдарський район, Луганська область, Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Ракетні війська і артилерія
Формування	27 РеАП
Війни / битви	Війна на сході України Обстріли території України російською армією
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1977 року в селі Колядинець (Липоводолинський район, Сумська область). 1992 року закінчив 9 класів ЗОШ села Перехрестівка Роменського району; 1995 — професійне технічне училище № 40 села Синівка Липоводолинського району; здобув професію тракториста-машиніста. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Працював в Державній пенітенціарній службі України, майже 14 років — молодший інспектор в Роменській виправній колонії № 56, село Перехрестівка. Останнім часом працював кінологом, 2011 року вийшов на пенсію. Їздив на заробітки до Києва.

Після отримання повістки одразу прибув для підготовки. Оператор-топогеодезист, 9-та батарея, 27-й реактивний артилерійський полк. Під час обстрілів, коли дзвонила дружина, казав, що то навчання. Любов до тварин не покинула і на фронті — доглядав покинутих кота й собаку. Переважно займався автомеханікою, заміняв електрика. Побував у відпустці 25 серпня.

Уночі проти 4 вересня 2014 року загинув під час обстрілу з території РФ із РСЗВ «Смерч» базового табору 27-го полку біля Старобільська. Увечері того дня він додзвонився до брата дружини й повідомив: «Ти тільки не кажи дружині, але цю ніч ми не переживемо…»

Без Сергія залишились батьки, дружина Людмила та син Олександр.

Похований в селі Колісникове^[2].

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• у вересні 2015 року в Роменському відділку ДПСУ відкрито меморіальну дошку честі Сергія Авраменка.
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 7, місце 4
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 3 вересня^[3]

Примітки

1. ВШАНОВУЄМО ПОЛЕГЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ У РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ » Роменська міська рада. Роменська міська рада (укр.). 8 травня 2023. Процитовано 20 липня 2024.
2. Авраменко Сергій Григорович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 20 липня 2024.
3. Дзвін Пам'яті пролунав двадцять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників

Джерела

• Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
• Авраменко Сергій Григорович [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Український Меморіал