Loading AI tools
Узбецький геолог З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Хабі́б Мухаме́дович Абдулла́єв (узб. Habib Abdullayev; 31 липня 1912, кишлак Араван, тепер Араванського району Ошської області, Киргизстан — 20 червня 1962, місто Ташкент, тепер Узбекистан) — радянський узбецький державний діяч, геолог, президент Академії наук Узбецької РСР, заступник голови Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради міністрів) Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент Академії наук Узбецької РСР (з 1943), академік Академії наук Узбецької РСР (з 1947), член-кореспондент Академії наук СРСР (з 1958).
| Абдуллаєв Хабіб Мухамедович | |
|---|---|
| узб. Ҳабиб Муҳаммедович АбдуллаевHabib Muhammedovich Abdullayev | |
.jpg) | |
| Народився | 18 (31) липня 1912[1] Араван (С. Юсуповський аїльний округ), Маргеланський повітd, Ферганська область, Російська імперія |
| Помер | 20 червня 1962[1] (49 років) Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Поховання | Чигатайське кладовищеd |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | геолог, політик |
| Alma mater | Ташкентський державний технічний університетd |
| Галузь | геологія |
| Заклад | Російський державний геологорозвідувальний університет імені Серго Орджонікідзеd |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Вчене звання | члени-кореспонденти РАНd |
| Науковий ступінь | доктор геолого-мінералогічних наук[d] |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |       |
Народився в селянській родині.
У 1935 році закінчив Середньоазіатський індустріальний інститут.
З 1936 по 1939 рік навчався в аспірантурі та викладав у Московському геологорозвідувальному інституті. У 1939 році у цьому ж закладі захистив кандидатську дисертацію на тему «Геологія та генезис лангарського вольфрамового родовища».
З 1939 по 1940 рік — доцент кафедри корисних копалин гірничого факультету, в 1940—1941 роках — директор Середньоазіатського індустріального (політехнічного) інституту в Ташкенті.
Член ВКП(б) з 1941 року.
З 1941 року — завідувач промислового відділу ЦК КП(б) Узбекистану
У 1941—1948 роках — заступник голови Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради міністрів) Узбецької РСР — голова Держплану Узбецької РСР.
У 1946 захистив докторську дисертацію на тему «Геологія шеєлітових скарнів Середньої Азії».
З 1947 по 1949 був директором Інституту геології Академії наук Узбецької РСР.
У 1947—1952 роках — віцепрезидент Академії наук Узбецької РСР.
У 1952—1955 роках — голова відділення технічних та геологохімічних наук Академії наук Узбецької РСР.
У 1955 — 16 жовтня 1956 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР.
У 1956—1962 роках — президент Академії наук Узбецької РСР.
Помер 20 червня 1962 року в Ташкенті. Похований на Чигатайському цвинтарі Ташкенту.
Автор 180 наукових праць, у тому числі 8 монографій. Підготував 7 докторів та 28 кандидатів, з яких 9 стали докторами та 1 — академіком. Член Мінералогічного товариства Великобританії та Ірландії (1960) та Геологічного товариства Франції (1960).
Працював у галузі теорії виникнення магматичних порід та рудних родовищ. Показав вікове ковзання всіх геологічних процесів із півночі на південь, багатоетапність рудоутворення, багатоярусність його джерел; порушив питання ролі ефузивних порід у процесі рудоутворення та важливості кількісної характеристики порід. Розробив класифікація рудно-петрографічних провінцій усієї земної кулі. Під його керівництвом створювалися перші схеми тектономагматичних комплексів та металогенічні схеми Тянь-Шаню та Паміру, карти Чаткало-Курамінського регіону.
Основні праці:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
