Абатство Бенедиктинців (Тинець)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бенедиктинське абатство в Тинцю разом з костелом Святих Петра і Павла — Бенедиктинське абатство в Тинцю в південно-західній частині Кракова. Абатство в Тинцю є найстарішим з існуючих монастирів (кляшторів) у Польщі.
Абатство Бенедиктинців у Тинцю | |
---|---|
50°01′10″ пн. ш. 19°48′07″ сх. д. | |
Тип споруди | абатство релігійна громада і інституційний комплексd[1] |
Розташування | Польща, Тинець (Краків) |
Перша згадка | 1044 |
Початок будівництва | XI ст. |
Належність | РКЦ |
Стан | об'єкт культурної спадщини Польщі (A-169/M)[2][1] |
Адреса | Краків-Тинець (Краків) вул. Бенедиктинська 37 |
Оригінальна назва | пол. Klasztor Benedyktynów |
Вебсайт | tyniec.benedyktyni.pl |
Абатство Бенедиктинців у Вікісховищі |
Абатство внесено в реєстр пам'яток Малопольського воєводства (№ A-169/M від 29.10.2008)[3].
Абатство, розташоване на вапняковому Кляшторному Пагорбі над річкою Вісла, було засноване, найімовірніше, Казимиром Відновителем I у 1044 році. Це сталося після кризи молодої держави, викликаної язичницьким повстанням і чеським вторгненням. Бенедиктинці мали підтримати реконструкцію держави і Костела (як організації). Першим настоятелем був Аарон з Кельна. Проте деякі дослідники вважають, що тинецьке абатство для монахів-бенедиктинців, які були присутні в Кракові, заснував лише син Казимира Відновителя, Болеслав II Щедрий.
У другій половині XI століття був побудований комплекс романських будівель – тринавової базиліки та монастирських споруд. У середньовіччі Тинець розташовувався в прикордонним терені, а близькість столиці Кракова робила абатство предметом суперечок, як місце оборонного характеру. Переправа Вісли, що знаходилася біля підніжжя пагорба мала велике комунікативне значення, але також економічно-скарбове. У першій половині XIII століття монастир був оточений кам'яним муром. Така система оборони, проте, виявилася недостатньою, оскільки в 1259 році монастир був зруйнований під час татарської навали. У другій половині XIII століття на терені абатства був зведений княжий замок на плані трикутника з вежею з боку набережної Вісли. У 1306 році зять єпископа Яна Муската, Герлах де Кулпен, обложив і спалив абатство, котре підримувало Владислава Локетка . На початку XIV століття у східному крилі монастиря повстав капітулярій з хрестовим склепінням, а у XV столітті готичний клуатр навколо внутрішнього дворика. Новий готичний костел був побудований у XV столітті, а його освячення відбулося в 1463 році під час правління ігумена Мачея з Скавіни. У XV столітті тинецькі бенедиктинці належали до найбагатших монастирів у Польщі – як писав Ян Длугош, тинецькі бенедиктинці мали добра, що складалося з «ста сіл і п'яти малих міст»[4]. Коли в 1457 році король Казимир Ягеллончик купив герцогство Освенцім і герцогство Затор, Тинець втратив своє значення як прикордонна сторожа. З цієї причини в XVI столітті будівля замку стала власністю монастиря і була перетворена на резиденцію настоятеля. У 1618-1622 рр. бенедиктинці перебудували готичний костел в стилі бароко, і в цьому вигляді він залишився незмінним до наших часів. Новий костел був освячений 8 травня 1622 р.[5]. Барокова реконструкція також включала монастир. Абатство було знищено войнами в середині XVII століття, але незабаром було відновлено в стилі бароко і розширено (включаючи бібліотеку). У XVIII столітті біля підніжжя монастирського пагорба були зведені оборонні мури з вежами, пізніше модернізовані бастіонами. Ще одне руйнування трапилось з монастирськими будівлями у 1771-1772 роках у зв'язку з перетворенням їх на пункт опору барових конфедератів, обложених російськими військами, котрі бомбардували монастир.
З владою Східного конкордата, укладеного з Святим Престолом у 1737 році, польські царі мали право призначати абатів комендаторійних[6].
Реконструкцію зробив абат Флоріан Аманд Яновський. У 1816 р. абатство було ліквідовано австрійськими окупантами. У 1821 році костел став резиденцією тинецького єпископа, яку очолив єпископ Ґжеґож Томаш Циглер. Цю єпархію було перенесено в Тарнув у 1826 році. Останній удар завдала абатству пожежа, що спалахнула у 1831 році, після котрого тільки костел був відремонтований[4]. Після дев'ятнадцятилітнього занедбання тинецький костел був відновлений для єпархії і відреставрований кардиналом Яном Пузиною.
Ченці, завдяки ініціативі бельгійського бенедиктинця Кароля ван Ооста[7], повернулися до Тинця після 123 років 30 липня 1939 року [8] , а з 1947 року вони відбудовували напівзруйнований комплекс. У 1968 р. абатство було відновлене.
8 травня 1991 року Володимир Заторський заснував при абатстві видавництво бенедиктинців "Тинець".14 січня 2006 року Указом ігумена Бернарда Савіцького засновано Бенедицит – економічну одиницю абатства Тинець. Потім почався останній етап реконструкції. Одиниця займається між іншим продажем продукції під брендом Продукти Бенедиктийські[9]. У липні 2008 року було відпудовано так звану "Велику Руїну" і постав Бенедиктинський інститут культури для захисту добра.
19 серпня 2002 року абатство Тинець відвідав Папа Іоанн Павло ІІ [10] [11] [12].
На терені монастиря існує музей абатства та гостьовий будинок, ресторан, кафе і магазин з монастирськими продуктами.
Абатство належить до Бенедиктинської Конгрегації Благовіщення.
Контур абатства був використаний у фільмі " Вогнем і мечем" (реж. Єжи Гоффман ), як вид на захоплений Бар .
Біля монастиря, на березі Вісли, розташована зупинка водного трамваю, що курсує до центру Кракова.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.