Ірраціональна ескалація
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ірраціональною ескалацією або ескалацією прив'язаності називають базовану на когнітивному викривленні поведінку людини, коли вона відчуває себе зобов'язаною підтримувати рішення, прийняті раніше, певними діями чи вкладанням нових ресурсів, незважаючи на те, що це рішення виявилося неефективним чи хибним[1] [2].
За Брокнером та Стоу/Росс поведінку можна описати як ірраціональну ескалацію, коли виконуються такі умови:
- вже були інвестовані значні ресурси (гроші, час, емоції);
- не обов'язково продовжувати дотримуватися попереднього рішення;
- людина має вибір, чи продовжувати вкладати ресурси в підтримання попереднього рішення, чи ні.
Більшість людей, опинившись у такій ситуації, вирішує продовжувати інвестувати в попереднє рішення і надалі.
Ірраціональна ескалація була вперше описана Баррі М. Стоу в його роботі 1976 року «По коліно у болоті: дослідження зростання прив'язаності до обраного напрямку дій» (англ. Knee deep in the big muddy: A study of escalating commitment to a chosen course of action).[3] Пізніше також почав вживатися термін омана неповоротних витрат для опису феномену, коли люди виправдовують зростаючі вкладення у рішення, спираючись на кумулятивний ефект попередніх вкладень, незважаючи на те, що нові докази свідчать, що починаючи з поточного дня витрати на продовження якогось шляху дій переважають очікуваний зиск від нього. Це можуть бути грошові вкладення або навіть — у випадку військової стратегії — людські життя.
Термін також використовується, щоб описати неоптимальний процес прийняття рішень в бізнесі, політиці та азартних іграх. Зокрема, цей термін був використаний для опису втягування США у військові конфлікти, включно з В'єтнамом в 1960-1970 роки та Іраком в 2000-і, коли безповоротні втрати, як фінансові, так і людські, використовувалися для виправдання їх продовження.[4]
Крім того, «ірраціональна ескалація» (деколи також називається «ірраціональна ескалація прив'язаності» або «упередження прив'язаності») — це термін, який часто використовується в психології та соціології для позначення ситуації, коли люди приймають ірраціональні рішення на основі раціональних рішень у минулому або виправдовують ними вже здійснені дії. Приклади таких дій часто можна побачити на аукціонах; ті, хто купують, часто за фактом сплачують значно більшу ціну, ніж предмет торгів коштує насправді, щоб виправдати початкові витрати, пов'язані з торгами (наприклад, дослідження). Це наслідок змагального інстинкту.