![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3e/Bust_of_the_Virgin.jpg/640px-Bust_of_the_Virgin.jpg&w=640&q=50)
Інтернаціональна готика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Інтернаціональна готика — стилістичний напрямок і період у готичному мистецтві, що розвинувся у Бургундії, Богемії, Франції і Північній Італії в кінці XIV і на початку XV століття.[2] Він поширився всією Західною Європою, звідки походить назва періоду, яка була запропонована французьким істориком мистецтва Луї Куражо наприкінці XIX століття.[3]
Інтернаціональна готика | |
![]() | |
Попередник | Rayonnantd |
---|---|
Наступник | Полум'яниста готика |
Країна походження |
![]() ![]() |
Історичний період | середньовіччя[1] |
![]() |
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/Torun_SS_Johns_Mary_Magdalene.jpg/640px-Torun_SS_Johns_Mary_Magdalene.jpg)
У цей період митці і твори мистецтва, що могли транспортуватися (такі як рукописні книги), багато подорожуючи по всьому континенту, створювали спільне естетичне середовище серед королівських сімей та вищої знаті і значно зменшували відмінності між національними стилями у творах, виконаних для придворної еліти. Основного впливу напрямок набув у північній Франції, Бургундському герцогстві, при імператорському дворі у Празі і в Італії. Королівські шлюби, як наприклад, між Річардом II і Анною Богемською, також сприяли поширенню стилю.
Спершу це був стиль аристократичної вишуканості, проте надалі поширився у дещо більш грубих версіях на мистецтво, замовником якого були новий торговий клас і дрібна знать. У Північній Європі «пізньоготичне» продовження інтернаціональної готики, особливо в декоративних елементах, можна зустріти до початку XVI століття, оскільки нової декоративної мови, яка могла б замінити його, не виникло до періоду класицизму. Використання терміну мистецтвознавцями певною мірою різниться, і у порівнянні з іншими його використовують рідше[4]. Деякі мистецтвознавці вважають термін у «багатьох відношеннях… не дуже корисним … оскільки він має тенденцію не дуже заглиблюватися ні у відмінності ні у деталі процесу».[5].