Інститут сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України

Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України — науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України, провідна українська наукова установа з проблем сходознавства. Розташований в місті Києві на вулиці Михайла Грушевського, 4.

Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського
Приміщення Інституту
Приміщення Інституту
Основні дані
Засновано	22 жовтня 1991
Приналежність	НАН України
Контакт
Ключові особи	Кіктенко Віктор Олексійович
Країна	Україна
Адреса	01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 4
Тип	інститут
Вебсторінка	oriental-studies.org.ua
					Мапа
Інститут сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України у Вікісховищі

Інститут сходознавства засновано постановою Президії Академії наук УРСР № 278 від 22 жовтня 1991 року. Його було названо на честь українського сходознавця Агатангела Кримського.

Свою наукову діяльність Інститут здійснює відповідно до Статуту установи, затвердженого 12 травня 2003 року (реєстраційний № 17/1088), Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Постанов Президії Національної академії наук України.

Перший директор Інституту — всесвітньо відомий сходознавець академік Омелян Пріцак.

Структура

Відділ Азіатсько-Тихоокеанського регіону

Провідна наукова установа, що займається вивченням історії та різних аспектів сучасного розвитку країн Східної, Південної та Південно-Східної Азії. Даний підрозділ як відділ Далекого Сходу почав своє існування з моменту створення Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України у 1991 р., проте у 1996 р. припинив своє існування через брак фінансування та недостатнє кадрове забезпечення. У 2004 р. відбулось відновлення роботи відділу Далекого Сходу, який у 2018 р. було перейменовано на відділ Азіатсько-Тихоокеанського регіону

Відділ Близького та Середнього Сходу

Функціонує у складі Інституту сходознавства з початку його існування. У 2000–2014 рр. мав назву відділу класичного Сходу. Згідно з баченням засновника Інституту акад. О. Й. Пріцака, традиційне сходознавство, тобто фундаментальні дослідження з історії країн і народів Сходу та східної філології, мало становити основний напрям діяльності Інституту. Тому з самого початку роботу відділу було зосереджено на джерелах східного походження і літературній спадщини народів Сходу.

Об’єктом дослідження співробітників відділу традиційно виступають сакральні тексти Сходу, оригінальні історичні джерела східними мовами (арабською, гебрайською, тюркськими, давньоєгипетською), східні рукописи та пам’ятки матеріальної культури.

Основними напрямами досліджень відділу є: виявлення, вивчення, підготовка до видання пам’яток писемності народів Близького та Середнього Сходу, які зберігаються в українських архівних та бібліотечних фондах; дослідження та опис пам’яток матеріальної культури, які зберігаються в музейних фондах України; академічний переклад пам’яток східної писемності; дослідження корпусу автентичних релігійно-доктринальних текстів авраамітичних релігій, їхньої рецепції, інтерпретації та лінгвістичних особливостей; дослідження та публікація коментованих перекладів корпусу давньоєгипетських релігійних текстів, пам’яток і документів із колекцій давньоєгипетських артефактів України та зарубіжжя; дослідження проблематики мов, літератур, історії, культури, релігії народів Близького та Середнього Сходу на матеріалі оригінальних джерел східними мовами.

Відділ Сучасного Сходу

Від моменту створення Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України (1991 р.) напрямок досліджень проблем сучасного Сходу розглядався як один із пріоритетних. Відділ сучасного Сходу,необхідність якого усвідомлювалася ще на етапі розробки концепції Інституту сходознавства під керівництвом академіка О. Й. Пріцака (1919‑2006), виник як спеціалізований підрозділ, що мав би опікуватися актуальною проблематикою суспільно-політичного та економічного розвитку країн Азії, пошуком оптимальних моделей встановлення й розвитку партнерських відносин між незалежною Україною та країнами Сходу. Тоді відділ очолив Владислав Володимирович Седнєв (1947–2007) – один із ініціаторів створення Інституту сходознавства, досвідчений український китаєзнавець, експерт з питань зовнішньої політики КНР та українсько-китайських відносин.

Важливим досягненням відділу стало започаткування журналу «Близькосхідний кур’єр» (1994–1998) – спеціалізованого періодичного видання, на сторінках якого висвітлювалися актуальні питання суспільно-політичного, економічного, культурного розвитку країн Близького Сходу. ^[1] Колишній завідувач відділу Сучасного Сходу нині очолює Інститут стратегічних досліджень ^[2]

Наукові конференції

Міжнародна наукова конференція «Сходознавчі читання А. Кримського»

27 червня 2024 р. відбулися ХХVII-мі “Сходознавчі читання А. Кримського”.

Міжнародна наукова конференція “Китайська цивілізація: традиції та сучасність”

14 листопада 2024 року відбудеться XVIII-та Міжнародна наукова конференція “Китайська цивілізація: традиції та сучасність”.

Напрямки діяльності

Головними напрямами діяльності установи є:

• історія сходознавства в Україні і наукова спадщина видатних українських сходознавців, передусім академіка А. Ю. Кримського;
• історія, мови, матеріальна і духовна спадщина народів Близького і Середнього Сходу, Кавказу та Євразійського степу;
• історія, мови, матеріальна і духовна спадщина народів Далекого Сходу, Південної та Південно-Східної Азії;
• суспільно-політичний, економічний, культурний розвиток народів сучасного Сходу.

У структурі Інституту працюють 4 наукові відділи: Близького та Середнього Сходу, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, сучасного Сходу, Євразійського степу, а також відділ видань та інформації, музей-садиба академіка А. Ю. Кримського (м. Звенигородка) і наукова бібліотека, у якій представлені вітчизняні і зарубіжні видання зі сходознавства — єгиптології, арабістики, гебраїстики, японознавства, китаїстики, індології та тюркології. Інститут проводить щорічну міжнародну конференцію «Сходознавчі читання А. Кримського».

Інститут має чотири друковані органи: щоквартальний науковий журнал «Східний світ», збірник наукових статей «Сходознавство», щоквартальний науковий журнал "Китаєзнавчі дослідження" та Інформаційно-аналітичний бюлетень.

Видання

Монографії

• Кіктенко В.О. Історія українського китаєзнавства (XVIII – Початок XXI століття). - Вид. 2-ге, доп. - Київ : Видавничий дім «Гельветика», 2021. - 484 с. - ISBN: 978-966-992-641-8 ^[3];
• Леся Українка. Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 10. «Стародавня історія східних народів». Конспекти. Виписки з книг. Нотатки та інше Луцьк: Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2021. — 528 с., 56 с. іл. ISBN 978-966-600-731-8, ISBN 978-966-600-725-7 (Т. 10) ^[4] ;
• Кіктенко В. О. «Школа Джозефа Нідема»: дискусії навколо китайської науки та цивілізації : монографія. Київ: Видавничий дім «Гельветика», 2020. — 412 с. УДК 101:001+008(510) ISBN 978-966-992-263-2 ^[5] ;
• Бубенок О. Б. Хозари в історії Східної Європи. К. : Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, 2019. – 316 с.: 6 іл. ISBN 978-966-02-9190-4 ^[6] ;
• Бубенок О. Б. Адиги у Північному Причорномор’ї. Київ: Наукова думка. 2019, 416 с. (Ум. друк. арк. 26) ISBN 978-966-00-1702-3 ^[7] ;
• Курц Б. Г. Східна Європа та Азія: історія торгівлі в XVI — першій половині ХХ ст.: зібрання наукових праць / ред. кол.: В.О. Кіктенко та ін.; Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. – Вид. 2-ге, переробл. і доповн. – Одеса: Видавництво “Азіатика”, 2024. – 772 с. ISBN 978-617-8310-03-5 ^[8] ;
• Брильов Д. В. Невідомий іслам на теренах України: історія ісламу в Україні кінця XIX – початку XXI ст. - Кам’янець-Подільський : ФОП Панькова А. С., 2023. 380 с. ISBN 978-617-7773-56-5 ^[9]  ;
• Ріттер П. Г. Санскрит (граматика) / Переклад, редакція, примітки й переднє слово Д.В. Бурби. Кам’янець-Подільський, 2022. 160 с. ISBN 978-617-7773-38-1 ^[10]  ;

Переклади джерел

• “Путешествие патриарха Антиохийского Макария”. Киевский список рукописи Павла Алеппского. Петрова Ю.І. (пер., ком.) К.: Институт востоковедения им. А.Е. Крымского НАН Украины, 2015. – 268 с. ISBN 978-966-02-7720-5 ^[11] ;
• Лу Юй. «Чайний канон». / Переклад Гобової Є.В. Видавництво «Сафран», 2019 р., Ум. друк. арк. 2,2. – 120 с. ISBN 978-966-97883-1-3 ^[12]  ;
• Бгаґавадґіта. / Переклад із санскриту, післямова та довідковий апарат Дмитра Бурби. Науковий редактор: Юрій Завгородній. Відповідальний редактор: Андрій Накорчевський. Харків, Фоліо, 2020. – 144 с. ISBN 978-966-03-9110-9 ^[13] ;
• Давньоєгипетська література в українських перекладах. / ред. та упоряд. Миколи Тарасенка; передм. Миколи Тарасенка, Дар’ї Зіборової. Київ–Харків : Видавець Олександр Савчук, 2022. – 256 с. : іл. ISBN 978-617-7538-89-8 ^[14] ;
• Paul of Aleppo’s Journal. Vol. 1. Syria, Constantinople, Moldavia, Wallachia and the Cossaks’ Lands / Introductory Study, Arabic Edition and English Translation by Ioana Feodorov with Yulia Petrova, Mihai Țipău and Samuel Noble. Leiden – Boston: Brill, 2024. 897 p. ISSN 2468-2454 ; ISBN 978-90-04-69633-4 (hardback); ISBN 978-90-04-69682-2 (e-book) ^[15] ;

Збірники документів

• Середа О. Г. Османсько-українська дипломатія в документах XVII–XVIII ст. Київ, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського; Стамбульський університет, 2019. – 176 с. Вид. 2-ге. (Ум. друк. арк. 14,42) ^[16]  ;

Періодичні видання

• Східний світ;
• Сходознавство;
• Китаєзнавчі дослідження;

Директори інституту

• Омелян Пріцак (1991—2001);
• Матвєєва Леся Василівна (2001—2012);
• Радівілов Данило Анатолійович (2012—2013);
• Богомолов Олександр Вікторович (2013—2021);
• Кіктенко Віктор Олексійович (2021—);

Джерела та література

• Л. В. Матвєєва, Л. Ф. Шепель. Інститут сходознавства імені А. Кримського НАН України [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 499. — ISBN 966-00-0610-1.
• Ковалевський А. Вивчення Сходу в Харківському університеті та Харкові у XVIII–XX віках // Антологія літератур Сходу / Упоряд., вступ. ст. та приміт. А. П. Ковалівський; Відп. ред. В. І. Астахов. Харків: Видавництво ХДУ, 1961. C. 90–92.
• Рибалкін В. С. Як відроджувався “Східний світ” // Східний світ. 2008. № 3. C. 74–76.
• Циганкова Е. Сходознавчі установи в Україні: Радянський період. К.: Критика, 2007. С. 160–163.

Примітки

1. Офіційний сайт Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
2. Офіційний сайт Інституту стратегічних досліджень.
3. Кіктенко В.О. Історія українського китаєзнавства (XVIII – Початок XXI століття).
4. Леся Українка. Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 10.
5. Кіктенко В. О. «Школа Джозефа Нідема»: дискусії навколо китайської науки та цивілізації: монографія.
6. Бубенок О. Б. Хозари в історії Східної Європи.
7. Бубенок О. Б. Адиги у Північному Причорномор’ї.
8. Курц Б.Г. Східна Європа та Азія: історія торгівлі в XVI — першій половині ХХ ст.
9. Брильов Д. В. Невідомий іслам на теренах України.
10. Ріттер П. Г. Санскрит (граматика).
11. “Путешествие патриарха Антиохийского Макария”. Киевский список рукописи Павла Алеппского.
12. Лу Юй. «Чайний канон».
13. Бгаґавадґіта.
14. Давньоєгипетська література в українських перекладах.
15. Paul of Aleppo’s Journal.
16. Середа О. Г. Османсько-українська дипломатія в документах XVII–XVIII ст.