Індустріальне суспільство та його майбутнє
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Індустріальне суспільство та його майбутнє(англ. Industrial Society and Its Future), також відоме як Маніфест Унабомбера(англ. Unabomber Manifesto), — це антитехнологічне есе, опубліковане в 1995 році у газетах The New York Times та The Washington Post Теодором Качинським(також Унабомбер). Есе стверджує, що промислова революція започаткувала шкідливий процес знищення природи, водночас змушуючи людей пристосовуватися до технологій та обмежувати свою свободу й потенціал. Це есе стало ідеологічним підґрунтям кампанії Качинського з розсилання бомб поштою у 1978—1995 роках, спрямованої на захист дикої природи шляхом прискорення краху індустріального суспільства.
Есе було надруковано у додатку до газети Washington Post після того, як Качинський запропонував припинити свою кампанію вибухів у випадку розповсюдження цього матеріалу.[1] Генеральний прокурор Дженет Ріно дала згоду на друк, аби допомогти ФБР ідентифікувати автора. Друковані матеріали та розголос довкола них призвели до ідентифікації автора його ж братом, Девідом Качинським
Есе виступає проти того, щоб сприймати окремі технологічні досягнення як виключно позитивні, не беручи до уваги їх загальний ефект, який призводить до занепаду маленьких соціальних груп і виникненню міст, непридатних для життя. Хоча спочатку есе розглядалося як виважена критика сучасного суспільства, яка бере свій початок у роботах таких академічних авторів, як Жак Еллул, Десмонд Морріс і Мартін Селігман[2], судовий процес над Качинським у 1996 році спричинив поляризацію громадської думки навколо написаного, оскільки адвокати Качинського, призначені судом, намагалися обґрунтувати свою позицію, характеризуючи есе як твір неосудного, в той час як адвокати обвинувачення наполягали на тому, що написано це було осудною людиною.