Імперія Гуптів
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Імпе́рія Гу́птів (санскр. गुप्त, gupta, гінді गुप्त राजवंश, Gupta Rājavaṃśa; приблизно 320–550 роки) — держава в Індії зі столицею в Паталіпутрі, назва якої походить від імені засновника правлячої давньоіндійської династії Гуптів Шрі-Гупти.
Імперія Гуптів | |||||||||
| |||||||||
Імперія Гуптів 320 — 550 рр. | |||||||||
Столиця | Паталіпутра | ||||||||
Мови | санскрит | ||||||||
Релігії | індуїзм буддизм | ||||||||
Форма правління | монархія | ||||||||
магараджа | |||||||||
- 240 −280 рр.. | Шрі-Гупта | ||||||||
- 319—335 рр.. | Чандраґупта І | ||||||||
- 540—550 рр.. | Вішнуґупта | ||||||||
Історичний період | Середньовіччя | ||||||||
- Засновано | 320 | ||||||||
- Ліквідовано | 550 | ||||||||
| |||||||||
Сьогодні є частиною | Індія Пакистан Бангладеш Непал | ||||||||
|
Держава Гуптів була заснована раджею Чандрагуптою I найімовірніше 320 року. Від цієї дати ведеться середньовічне літочислення «епохи Гуптів», яка проіснувала понад 300 років. Панування династії Гуптів по праву вважають золотим століттям класичної індійської історії.[1]
Чандрагупта I розширив володіння династії за рахунок Магадхи, частини Бенгалії, середньої частини долини Гангу. В період найбільшої могутності, при Чандрагупті II Вікрамадитьї (380–415), територія держави охоплювала майже всю Північну Індію та Гуджарат, від Аравійського моря до Бенгальської затоки.
Самудрагупта здійснив військовий похід у Південну Індію. За часів Скандагупти (455–467) почалися повстання підкорених народів і відбувся напад ефталітів на північно-західні кордони держави.
Під час правління Будхагупти (467–500) почався розпад держави Гуптів. Від неї відпали Катхіавара, Гуджарат і Малва. На початку VI століття ефталіти оволоділи західною частиною держави майже до Магадхи і змусили Баладітью платити їм данину. Близько 528 року останній в союзі з правителем Мандасора (Центральна Індія) Яшодхарманом розбив ефталітів.
Наприкінці VI століття держава Гуптів припинила існування.[2]