Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Едуард Костянтинович Ізотов (нар. 11 листопада 1936 — пом. 8 березня 2003) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист Російської Федерації (1999).
Ізотов Едуард Костянтинович | |
---|---|
Эдуард Константинович Изотов | |
Дата народження | 11 листопада 1936 |
Місце народження | Суразький район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР |
Дата смерті | 8 березня 2003 (66 років) |
Місце смерті | |
Поховання | Хімкінське кладовищеd |
Громадянство | СРСР |
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1959) |
Професія | актор |
Кар'єра | 1959—1997 |
Заклад | Державний театр кіноактора |
Нагороди | |
IMDb | ID 0412762 |
Едуард Ізотов народився 11 листопада 1936 року в Суразькому районі Вітебської області Білоруської РСР в сім'ї військовослужбовця. Батько — Ізотов Костянтин Йосипович (1905—1968), мати — Ізотова Ганна Йосипівна[1][2].
У 1954 році Едуард Ізотов вступив на акторський факультет ВДІКу, який закінчив у 1959 році (майстерня Володимира Бєлокурова)[3].
Дебютом Едуарда Ізотова в кіно стала зіграна ним головна роль Чаликова у фільмі «У степовій тиші» (1959) режисера Сергія Казакова[2].
Найяскравішою роботою актора, що принесла йому всенародну популярність і любов глядачів, виявилася роль Івана у фільмі «Морозко» (1964) режисера Олександра Роу[2][4][5]..
Ще близько двадцяти років після цієї ролі Едуард Ізотов активно знімався в кіно, але в 1983 році трапилася біда: разом з дружиною, Іриною Ладиженською, він був затриманий у кафе «Ліра» на Пушкінській площі в центрі Москви при здійсненні валютної операції — обмін невеликої суми доларів на рублі (не вистачало грошей на добудову дачі). В ті часи за Кримінальним кодексом мінімальний термін за «валютні махінації» становив три роки. Незважаючи на клопотання відомих акторів — Марини Ладиніної, Олега Стриженова, Людмили Хитяєвої, Миколи Рибникова, Алли Ларіонової, Тетяни Конюхової, Інги Будкевич, Лариси Лужиної — Ізотов і Ладиженська отримали тюремний термін[4][6].
Трирічне перебування в ув'язненні негативно вплинуло на психіку і здоров'я актора. Вже в 1988 році стався перший інсульт, а потім вони пішли один за іншим (всього їх було п'ять)[2][4]. Ізотов продовжував працювати в Театрі кіноактора, але в 1997 році, після четвертого інсульту, він став втрачати пам'ять і забувати текст. Тому з творчістю довелося попрощатися. Після цього послідувала низка операцій (гроші на них давали друзі — Борис Хмельницький, Сергій Никоненко, Олександр Панкратов-Чорний, Олександр Абдулов). Хвороба прогресувала; Ізотов вже не міг самостійно пересуватися, насилу говорив, періодично не впізнавав близьких. Останні півроку життя він провів у закритому психоневрологічному пансіонаті[6].
8 березня 2003 року актор помер у московській лікарні. Похований на Хімкинському кладовищі в Підмосков'ї[6].
Першою дружиною Едуарда Ізотова з 1956 по 1980 роки була його однокурсниця — відома радянська і російська актриса театру і кіно Інга Будкевич, яка відома своїми ролями у фільмах-казках Олександра Роу «Вогонь, вода і… мідні труби» та «Варвара-краса, довга коса», а також комедії Максима Руфа «Сварка в Лукашах»[7].
Дочка від шлюбу з Інгою Будкевич — відома радянська і російська акторка кіно Вероніка Ізотова (народилася в 1960 році)[1].
Внучка — Діна Бубенцова (нар.. 1984).
Друга дружина — Ірина Борисівна Ладиженська (1939 — 4 березня 2018 року), з 1962 по 1986 роки — редактор кіножурналу «Фітіль», з 1986 по 1992 роки — заступник художнього керівника Театру Кіноактора, а з 1993 року її діяльність була присвячена Фестивальному руху[4].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.