Іванов Микола Іудович

Микола Іудовіч Іванов (нар. 22 липня (3 серпня) 1851(18510803) — 27 січня 1919) — російський воєначальник. Генерал-майор (1894). Генерал-лейтенант (1901). Генерал від артилерії (01.05.1908). Командувач військами Київського військового округу (1908—1914).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іванов Микола.

Іванов Микола Іудович
Народження	22 липня (3 серпня) 1851(1851-08-03) Мосальськ, Калузька губернія, Російська імперія
Смерть	27 січня 1919(1919-01-27) (67 років) Новочеркаськ тиф
Країна	Російська імперія
Освіта	Михайлівське артилерійське училище
Роки служби	1869—1919
Звання	Генерал від артилерії
Командування	Київський військовий округ
Війни / битви	Російсько-турецька війна Російсько-японська війна Перша світова війна
Нагороди

Біографія

Народився 22 липня 1851 року. Закінчив 2-ю Петербурзьку військову гімназію, Павловський кадетський корпус і Михайлівське артилерійське училище (1869).

У 1877—1878 рр. — брав участь у російсько-турецькій війні, командир батареї. У 1904—1905 рр. — брав участь у російсько-японській війні в Ставці командувача 1-й Маньчжурської армії. З 01.05.1914 — командир 3-го Сибірського армійського корпусу. З грудня 1904 — командир 1-го армійського корпусу. Член Ради державної оборони з 11.1906. У 1907 році Генерал-ад'ютант свити Його Імператорської Величності.

У 1908—1914 рр. — Командувач військами Київського військового округу.

З липня 1914 по 15 березня 1916 — Головнокомандувач Південно-Західним фронтом;

З березня 1916 по березень 1917 — у свиті Його Імператорської Величності.

Призначений Миколою II Головнокомандувачем Петербурзьким військовим округом з надзвичайними повноваженнями 27.02.1917. На чолі Батальйону георгіївських кавалерів (близько 800 чоловік) відбув 28.02.1917 з Могилева і в той же день прибув у Царське Село. Після бесіди з імператрицею відвів батальйон в Вириця, відмовившись від проходження в Петроград. Революційні події в Петрограді не дозволили вступити Іванову на посаду. Поїхав в Новочеркаськ у 1917. В жовтні 1918 року прийняв пропозицію генерала П. М. Краснова очолити Особливу Південну армію (Воронезький, Астраханський і Саратовський корпуси), командувачем якої призначений 25.10 (7.11).1918.^[1]

21 січня 1919 року Іванов помер від епідемічного висипного тифу в Новочеркаську.

Примітки

1. Историк С. В. Волков — Трагедия русского офицерства — IV — Офицерство в Белом движении (7) — Юг — Южная Армия [Архівовано 8 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• В. М. Волковинський. Іванов Микола Іудович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 400. — ISBN 966-00-0610-1.
• В. М. Волковинський. Іванов Микола Юдович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Иванов Николай Иудович [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• «Бумажный» поход генерала Н. И. Иванова на Петроград (рос.)
• Иванов Николай Иудович [Архівовано 23 червня 2014 у Wayback Machine.] — біографічний показчик (рос.)
• БСЭ [Архівовано 23 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)