Ібн Фадлан
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
А́хмад ібн Фадла́н ібн ал-Абба́с ібн Ра́шид ібн Хамма́д (араб. أحمد إبن فضلان إبن ألعباس إبن راشد إبن حما; роки народження і смерті невідомі) — арабський письменник і мандрівник першої половині X століття. У 921—922 роках як секретар посольства багдадського каліфа Джафара аль-Муктадіра подорожував з Багдаду через Середню Азію в Поволжя до царя волзьких булгар.
Коротка інформація Ібн Фадлан, араб. أحمد بن فضلان ...
Ібн Фадлан | |
---|---|
араб. أحمد بن فضلان | |
Народився | 879 невідомо або Багдад[1] |
Помер | 960 |
Діяльність | мандрівник-дослідник, географ, дипломат, мандрівник |
Знання мов | арабська[2][1] |
Magnum opus | Mission to the Volgad |
Конфесія | іслам |
Закрити
Ібн Фадлан — автор «Книги», розповів про свою подорож, в якій подав цінні дані про природу, життя, релігію та побут хорезмійців, башкир, булгар, огузів, хозарів і русів. Спостереження Ібн Фадлана як свідка свого часу, мають надзвичайну історико-географічну та етнологічну цінність.[3]
Текст цієї книги був втрачений. У 1923 році новий рукопис цієї праці було знайдено в Мешхеді (Іран).