Така пізня, така тепла осінь

Вікіпедія

Така пізня, така тепла осінь

«Така пізня, така тепла осінь» — український радянський художній фільм режисера Івана Миколайчука, відзнятий у 1981 році на Київській кіностудії ім. О. Довженка.

	Група не виконувала плану, нас весь час підганяли, погода сказилась. Іван не міг знімати абияк. Якось у чеканні погоди я сказав: «А, може, знімемо?» Він навіть образився: «Невже ти не розумієш? Це ж шопенівський стан природи, а мені потрібен моцартівський». І не знімав, ждав, і боляче було дивитися на нього^[1].
	— Лесь Сердюк, зіграв у фільмі роль Мелетія

	Сценарій цього фільму чекав затвердження 8 років. А зйомки затримувалися, бо Миколайчук-режисер дуже ретельно підбирав сцени, на нього тиснули обставини й цензура^[1]. — Зі статті «Від «Тіней забутих предків» до «Вавилону XX»: чотири іпостасі Івана Миколайчука» (2022)
	— Олеся Богдан

	У центрі фільму — історія Михайла Руснака, що переїхав до Канади, а тепер вирішує повернутися в рідні місця зі своєю онукою Орисею. Це стрічка про пошук власної національної ідентичності, про пошук власного місця і приналежності до країни. Чи може Орися знайти себе на далекій буковинській землі, з якою її пов’язує тільки походження мами та дідуся^[1]? — Зі статті «Від «Тіней забутих предків» до «Вавилону XX»: чотири іпостасі Івана Миколайчука» (2022)
	— Олеся Богдан

Поділіться цитатами з вашими друзями:

Цитати про фільм