Роман Шпорлюк

Роман Шпорлюк

Стаття у Вікіпедії

Рома́н Шпорлю́к (англ. Roman Szporluk, нар. 1933, містечко Гримайлів, Копичинецький повіт, Тарнопольське воєводство) — український та американський історик, професор, дійсний член НТШ і УВАН, доктор історичних наук. Колишній директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Кембридж, Массачусетс, США).

Цитати

Лекція, виголошена на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (2001)

Я ціле життя думаю не тільки про те, що, як сказав один дуже мудрий чоловік, уся історія є сучасною історією. Я також думаю, що вся і/справжня історія є також всесвітньою історією, міжнародною історією[1]. — Київ, 21 червня 2001 р.

На Україну треба дивитися не як на якийсь виняток, аномалію, про­блему, не як на об’єкт акції різних інших держав, сил, народів, але також як на суб’єкт історії. Україна була дуже важливою країною у XX ст[1].

У переддень, як король Вільгельм І у Версалі був проголошений цісарем Німеччини, він сказав: «Завтра буде найбільш нещасливий день у моєму житті – ми кладемо у домовину історичне королівство Прусське»[1].

У своїй важливій і цікавій статті Люїс Неймеєр, видатний британ­ський історик, народжений у Польщі, вихований у теперішній Терно­пільській області, який завжди сильно виступав на захист українців, української справи, сказав: «1848 рік був розсадником історії (seed pot of history)», тобто всі програми німецької, польської, української, чесь­кої історії, такі чи інші, були реалізовані, одні – після Другої, інші – після Першої світової війни, до 1945 р[1].

Коли ми говоримо про Другу сві­тову війну, пам’ятаймо, що це було продовженням певних німецьких візій майбутнього, в яких Україна мала бути частиною Німеччини[1].

Коли ми чуємо всякого роду опитування про те, чи ви хочете в Україні маги спільну державу з Росією, я би пропонував тим соціологічним опитувачам не питати громадян: «Чи ви за спільну державу?», а питати: «Чи ви хоче­те, щоб Україна творила одну державу з Чечнею, Татарстаном, Баш­кортостаном, Дагестаном, Бурятією?»; «Чи ви хочете, щоб сусідом вашої країни був Китай, була Монголія?»; «Чи ви за те, щоби ваші сини і чоловіки зберігали мир на кордоні з Афганістаном?». Ставте такі питання[1].

Коли ми чуємо, що Росія – це православна держава, що це є країна слов’янська, то, може, нам треба подумати про мільйони людей, які не є православними і не є слов’янами в Росії[1].

Примітки

1. 1 2 3 4 5 6 7 Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Роман Шпорлюк

Поділіться цитатами з вашими друзями:

п • о • рЛауреати премії Антоновичів 1981 — Барка · 1982 — Стус, Субтельний · 1983 — Андієвська, Гордон · 1984 — Коломиєць, Ласло-Куцюк · 1985 — Лавріненко, Сондерс · 1986 — Лівицька-Холодна, Кравченко · 1987 — Плющ, Конквест · 1988 — Костюк, Шевельов, Химка · 1989 — Костенко, Богачевська-Хом'як · 1990 — Шевчук, Дзюба · 1991 — Драч, Бжезінський · 1992 — Дрозд, Брайчевський, Літературна Україна · 1993 — Вінграновський, Дашкевич, Жулинський · 1994 — Гуцало, Апанович · 1995 — Федорів, Брюховецький, Коцюбинська · 1996 — Мушкетик, Логвин, Боцюрків · 1997 — Калинець, Степовик · 1998 — Луцький, Барабаш · 1999 — Шевченко · 2000 — Бадзьо  · 2001 — Шпорлюк, Хемм, Андрухович · 2002 — Ісаєвич, Гусейнов, Шаповал · 2003 — Іваничук, Рябчук · 2004 — Павличко, Содомора · 2006 — Ґудзяк · 2007 — Грицак · 2008 — Джуль, Грабович · 2009 — Забужко, Винар · 2010 — Бердиховська, Гнатюк · 2011 — Кульчицький, Ґраціозі · 2012 — Сисин, Когут · 2013 — Фінберг · 2014 — Снайдер · 2015 — Плохій · 2016 — Прах · 2017 — Епплбом · 2018 — Щербак · 2019 — Мотиль · 2020 — Свобода