Loading AI tools
українська художниця в жанрі наївного мистецтва З Вікіцитатника, вільного збірника цитат
Марія Примаченко | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Марі́я Оксе́нтіївна Примаче́нко, також Приймаче́нко (1908 — 1997) — українська народна художниця, представниця «наївного мистецтва». Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний художник України. 2009 рік — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Примаченко.
А починалося все так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...[1] |
Роблю сонячні квіти, бо люблю людей, роблю на щастя людям, щоб квіти мої були, як саме життя народу, щоб усі народи один одного любили, щоб люди жили, як квіти б цвіли б на всій землі.[1] |
Сижу, дивлюся на підлогу, бачу — то звір, а то людина коні.[1] |
У мене все не так, але воно — живе![1] |
Приснилося мені, неначе я на небі і так там гарно, яскраво, весело. Дивлюсь – стоїть стіл, а на ньому ватман і краски. І голос мені говорить: «Малюй». А я питаю: «А вихідні у вас є?» – мені кажуть: «Нема».[2] |
За мною не плачте, я не пропаду на тому світі... У мене там теж буде робота, тільки треба взяти з собою гарні фарби та папір — я все пам'ятаю. Я вас ніколи не забуду і всім людям навіки заповідаю любов. Мені бачилося: ще така любов буде на землі! — лад буде. Живіть зі світом...[1] |
Чарівна казка в музиці злилася... |
|||||
«Присвята Марії Примаченко» | |||||
— Софія Куць |
Приймаченко — художник єдиний з-поміж свого роду. В ній уособлена естетика нашого народу.[1] |
|||||
— Микола Глущенко, художник[3]. |
Одного разу я сказав їй, що все життя вона малює рай. Благодатна обитель небачених, але поєднуваних між собою тварин, птахів, людей і рослин.[4] |
|||||
— Юрій Рост, фотограф і журналіст[5]. |
Восени 2019 року у Запоріжжі відбулася виставка «Неосяжний світ Марії та Федора Примаченків». З цієї нагоди місцеві журналісти спілкувалися з співробітниками Запоріжського обласного художнього музея:
Мені чогось дуже запам'яталося, як ми зайшли на веранду, вона стояла там, спершись на диван, вона жувала корочку чорного хліба. Вона з дитинства любила малювати, на печі малювала, за це її сварили. Але пристрасті і те бачення світу, яке вона мала не заважали їй в серці мати радісне світосприйняття. — Про перше знайомство з Марією Примаченко.[6] |
|||||
— Алла Параконьєва (протягом 20-ти років працювала завідувачкою відділом декоративно-прикладного мистецтва). |
Наш музей підтримував довгі дружні стосунки з Марією Примаченко. Перша поїздка моїх колег до Марії Оксентьївни відбулась в 1980-му році і тоді Марія Примаченко подарувала 4 маленьких шедеври своїх звірів. Роботи останніх років виконані вже не на великому аркуші, а досить невеликі аркуші над якими зручно було працювати Примаченко. Творчість Марії та Федора - це не тільки народне мистецтво, це планетарне мистецтво, визнане в усьому світі.[6] |
|||||
— Тамара Гончаренко, кураторка виставки, старша наукова співробітниця. |
З 2009-го року музей ввів для себе особий розділ музейної педагогіки з використанням творів Марії Примаченко. Діти дуже легко сприймають цю творчість. І, як ми бачимо, в них все виходить. В різних техніках представлені роботи. Ми бачимо тут і гуаш на папері, бачимо аплікації, бачимо і витинанки.[6] |
|||||
— Ольга Дворна, кураторка виставки дитячого малюнку «Неосяжний світ Марії Примаченко». |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.