Мішель де Монтень

Мішель де Монтень

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Міше́ль Еке́м де Монте́нь (фр. Michel Eyquem de Montaigne, 1533–1592) — французький філософ і письменник. Автор «Проб», засновник жанру есе.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Цитати

Б

• Бажання того, чого в нас немає, заважає користатися тим, що в нас є.
• Безглуздо і несправедливо, що ледарство наших дружин оплачується нашою працею і потом.
• Боязливість — мати жорстокості.
• Будь-який монарх сидить на троні лише дупою.

В

• Від недостатньої поваги до себе діється стільки ж вад, скільки і від зайвої до себе поваги.

Г

• Гарною дружиною і гарним шлюбом називають не ту дружину і той шлюб, що й справді такі, але про які мовчать.
• Говорила ж Лівія, що голий чоловік для порядної жінки не що інше, як статуя.

Ж

• Жінки спілкуються своїм милим тарабарським прислів'ям, де все шиворіт-навиворіт і шите білими нитками… І немає такої дурної молодиці, що не готова була б висловити своєї твердої думки з будь-якого приводу.
• Жодна ворожнеча, — пише він, — не може дорівнятися християнській. Наша ревність коїть дива, коли вона узгоджується з нашою схильністю до ненависті, жорстокості, марнославства, пожадливості, злослів'я і повстання... Наша релігія створена для викорінення вад, а насправді вона їх захищає, годує і збуджує.^[1]

І

• І я був настільки вірний моїм коханим, що інколи навіть сприяв їхнім зрадам.
• Інші вади притуплюють розум, пияцтво ж руйнує його.

К

• Керуйся я своєю волею, я б відмовився одружуватися навіть на самій мудрості, якби вона мене побажала.
• Коли мої почуття залучають мене до будь-якої партії, це зовсім не означає, що моя прихильність до неї настільки сильна, щоб захопити і мій розум.

Л

• Людей мучать не самі речі, а уявлення, які вони створили собі про них.

М

• Ми можемо скільки завгодно твердити своє, а звичай і загальноприйняті житейські правила тягнуть нас за собою.
• Можна повчитися і у ворога.^[2]

Н

• Найкращий доказ мудрості — незмінно гарний настрій.
• Наше життя складається частково з нерозсудливих, частково з розсудливих вчинків. Хто пише про нього шанобливо і за всіма правилами, той мовчить про більшу його половину. Наші думки і розмірковування залежать від долі, і вона наділяє навіть їх такими властивими їй неясністю та невпевненістю.
• Нема чого нам вставати на ходулі, бо і на ходулях треба пересуватися за допомогою своїх ніг. І навіть на найвищому із земних престолів сидимо ми на своєму заду.
• Немає відповіді принизливішої, ніж мовчання.

О

• Одружуватись, нічим не пов'язуючи себе, — зрада.

П

• Переваги королівського звання — значною мірою гадані: на будь-якому ступені багатства та влади можна відчувати себе королем.^[3]
• Поезії, й тільки поезії, має належати в мистецтві мовлення першість. Це — споконвічна мова богів. Поет, за словами Платона, засідаючи на триніжку муз, охоплений натхненням, виливає з себе все, що прийде на його вуста, немов струмінь джерела; він не обдумує й не зважує своїх слів і вони течуть із нього в нескінченному різноманітті барв, суперечливі за своєю суттю й не плавно і рівно, а поривами. Сам він із голови до ніг поетичний, і, як стверджують учені, давня теогонічна поезія — це і є перша філософія.^[4]

С

• Справжня гідність подібна до річки: що глибша вона, то менше шумить^[5].

Т

• Тільки дурні можуть бути непохитними в своїй впевненості.
• Те, що ми бачимо так мало вдалих шлюбів, якраз і свідчить про цінність і важливість шлюбу.
• Тому, в кого немає доброї пам'яті, не слід ступати на шлях брехні^[6].
• Тому, хто не осягнув науки добра, будь-яка інша наука приносить лише шкоду.
• Той, хто сказав, що вдалі шлюби бувають лише між сліпою дружиною і глухим чоловіком, воістину розумівся на цих справах.
• Треба багато вчитися, щоб збагнути, що мало знаєш^[7].

У

• У тварин є та шляхетна особливість, що лев ніколи через малодушність не стане рабом іншого лева, а кінь — рабом іншого коня.
• Уся мудрість і усі роздуми у нашому світі зводяться, врешті-решт, до того, щоб навчити нас не боятися смерті.

Х

• Хоч якими б були блага, даровані вам долею, слід ще мати здібність відчувати їхню чарівність.

Ш

• Шум зброї заглушує голос законів.

Я

• Явища завжди відмінні: найбільш спільна для всіх речей ознака — їхня розмаїтість і несхожість.^[8]
• Як прикрості, так і насолоди шлюбу розсудливі люди тримають у таємниці.
• Якими б не були блага, подаровані вам долею, треба ще володіти здатністю відчувати їхню чарівність.
• Якщо я брешу, я ображаю себе більшою мірою, ніж того, про кого збрехав.
• Я людина з розумом грубуватим, зі схильністю до всього матеріального і правдоподібного.^[9]

Цитати про автора

	Сприймаю з юних літ, лиш дні пройшли дитячі, Я сяйво дум твоїх, їх спалахи гарячі У «Нарисах» твоїх,— мені ти батьком став. — «Мішелю Монтеню з приводу його «Нарисів»[10]
	— Марі де Гурне

Примітки

1. ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. — С. 211
2. ↑ Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 585.
3. ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. — С. 213
4. ↑ Пензенский, А. А. Нострадамус. Вся правда о великом пророке и его пророчествах. — М. : Эксмо, 2005. — С. 176.
5. ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 10
6. ↑ Як удосконалювати самого себе / Томан І: Пер. з чес. — К.: Політвидав України, 1984. — С. 142
7. ↑ Як удосконалювати самого себе / Томан І: Пер. з чес. — К.: Політвидав України, 1984. — С. 149
8. ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. — С. 209
9. ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. — С. 211
10. ↑ Сузір'я французької поезії, 1971, с. 171

Джерела

• Мішель де Монтень на сайті aphorism.org.ua
• Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
• Сузір'я французької поезії; Пер. з французької: М. Терещенко. — Київ: Дніпро, 1971. — Т. Перший. — 440 с.