Мойсей (поема)

Обкладинка видання 1905 року.

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Мойсей (поема)

«Мойсе́й» — поема Івана Франка, написана 1905 року.

Цитати

Слова автора

Ті слова про обіцяний край Для їх слуху — се казка; М'ясо стад їх, і масло, і сир — Се найвищая ласка. Що з Міцраїм батьки і діди Піднялись до походу, На їх погляд, се дурість, і гріх, І руїна народу.[1] — Розділ II.

Він іде на широкий майдан, Де намет заповіту Простяга свої штири роги В штири сторони світу. В тім наметі є скриня важка, Вся укована з міди, В ній Єгови накази лежать, Знаки волі й побіди.[2] — Розділ III.

Хоч заціплені міцно уста І не чуть його мови, Але серце його розмовля І кричить до Єгови.[3] — Про Мойсея. Розділ XV.

Мойсей

Бережіться, а то він до вас Заговорить по-свому, Заговорить страшніше сто раз, Як в пустині рик грому. А від слів його гори дрижать І земля подається, Ваше серце, як листя в огні, Зашкрумить і зів'ється.[4] — Про Єгову. Розділ IV.

Бо Єгови натягнений лук, І тятива нап'ята, І наложена стрілка на ній — І то ви є стріла та. Як стріла вже намірена в ціль, Наострена до бою, Чи подоба стрілі говорить: «Я бажаю спокою?»[5] — Коли євреї відмовлялися йти в Обіцяну землю. Розділ IV.

І, як терен посеред дерев, Непоказний на вроду, І не має він слави собі Ані з цвіту, ні з плоду,— Так і вибраний богом народ Між народами вбогий; Де пишнота і честь, там йому За високі пороги.[6] — Розділ VI.

Горе вам, що зробив вас господь Всього людства багаттям! Бо найвищий сей дар буде ще Вам найтяжчим прокляттям! Бо коли вас осяє господь Ласки свої промінням, Ви послів і пророків його Поб'єте все камінням.[7] — Розділ IX.

Горе вам, бо століття цілі Житимете в тій школі, Поки навчатесь плавно читать Книгу божої волі![8] — Розділ IX.

О Ізрайлю, не тям ти сього Богохульного слова: Я люблю тебе дужче, повніш, Ніж сам бог наш Єгова. Міліони у нього дітей, Всіх він гріє і росить,— А у мене ти сам лиш, один, І тебе мені досить.[9] — Розділ X.

Так бажалось там з вами входить Серед трубного грому! Та смирив мене бог, і ввійти Доведеться самому. Та хоч би край Йордана мені Зараз трупом упасти, Щоб в обіцянім краю лише, Старі кості покласти.[10] — Розділ X.

Добре, дітки! Вбивайте усіх Скорпіонів ви сміло! Хоч неправедне, але проте Пожиточне се діло. А неправедне, бо й скорпіон Жить у світі бажає. А чи ж винен він тому, що їдь У хвості своїм має?[11] — Розділ XI.

Милосердними треба вам буть Задля всього живого! Бо життя — се клейнод, хіба ж є Що дорожче над нього![11] — Розділ XI.

Тихо скрізь, і замовкли уста, Запечатано слово, Тільки ти на дні серця мого Промовляєш, Єгово.[12] — Розділ XII.

Небезпечно ставати всупір Діл природних бігови! Легко власний свій забаг подать За веління Єгови.[13] — Розділ XIV.

Що значить безгрунтовій юрбі Обіцяти свободу? Чи не те ж, що з землі вирвать дуб І пустити на воду?[13] — Розділ XIV.

Авірон

Ще гебреї з ума не зійшли, Долі ліпшої варті І осягнуть, як честь віддадуть І Ваалу, й Астарті.[14] — Розділ VII.

Най Єгова собі там гримить На скалистім Сінаї,— Нам Ваал дасть багатства і власть У великому краї. Най Єгові колючі терни Будуть любі та гожі,— Нас Астарти рука поведе Поміж мірти і рожі.[14] — Розділ VII.

Голос (Азазель)

Бач, як сунеться плем'я твоє, Як Йордан переходить, Єрихон добуває і скрізь У річках крові бродить. Ось століттями йде боротьба За той шмат Палестини: Амореї, гебреї, хетта, Амалик, філістини.[15] — Розділ XVIII.

Ось гебрейськеє царство! Що сліз Коштуватиме й крові! А заважить у судьбах землі, Як та муха волові. І не вспіє воно розцвісти, Й розлетиться на части, Щоб у пащу могутніх сусід Часть за частю упасти.[16] — Розділ XVIII.

Ось поглянь, які хмари летять Від Дамаска й Галаду! Се йде Ассур, гебреям несе І руїну, й загладу.[17] — Розділ XVIII.

Ось поглянь, червоніють поля, Труп на трупі усюди: Се піднявся страшний Вавілон На загладу Іюди. Храм Єгови в огні… А сей тлум… Мов комахи по полю, Йдуть по тисячу сковані враз Недобитки в неволю.[17] — Розділ XVIII.

Чуєш плач? На руїнах рида Одинокий розумний, Що коритися радив врагам, Щоб не впасти до трумни.[17] — Про пророка Єремію. Розділ XVIII.

Іще раз храм Єгови горить, І сей раз уостаннє: Бо що тая рука розвалить, Те вже більше не встане.[18] — Зруйнування відновленого Єрусалимського храму римлянами у 70 році. Розділ XVIII.

Єгова

Маловіре, ще ти не почавсь В материнській утробі, А я кождий твій віддих злічив, Кождий волос на тобі. Ще не йшов Авраам з землі Ур На гарранські рівнини, А я знав всіх потомків його До остатньої днини.[19] — Розділ XIX.

Таж в Єгипті ви гнулись в ярмі, Наїдавшися ласо… Відригаться вам буде повік Те єгипетське м'ясо.[19] — Розділ XIX.

Хто здобуде всі скарби землі І над все їх полюбить, Той і сам стане їхнім рабом, Скарби духу загубить.[20] — Розділ XIX.

Дерева

Нумо рожу благать! Та вона Всьому світові гожа, Без корони — цариця ростин, Преподобниця божа.[21] — Розділ V.

Нумо дуба благати! Та дуб, Мов хазяїн багатий, Своїм гіллям, корінням і пнем, Жолудьми все зайнятий.[21] — Розділ V.

Нум березу благать! Та вона, Панна в білому шовку, Розпуска свої коси буйні, Тужно хилить головку.[21] — Розділ V.

Люди в таборі

Від такої молитви тремтять Землянії основи, Тають скелі, як віск, і дрижить Трон предвічний Єгови.[3] — Про Мойсея. Розділ XV.

Діалоги

Мойсей: Ні, на се ж мене пхнуло його Всемогуче веління, В темну душу хоривський огонь Надихнув просвітління. Голос (Азазель): Гей, а може, хоривський огонь Не горів на Хориві, Лиш у серці завзятім твоїм, У шаленім пориві? Може, голос, що вивів тебе На похід той нещасний, Був не з жадних горючих купин, А твій внутрішній, власний?[22] — Розділ XIII.

Цитати про поему

	…ставлячи не раз питання про джерела сеї поеми, ніхто з тих руських інтелігентів не звернув уваги на властиві і самим змістом вказані її джерела, але майже кождий, як се покажу далі, шукав їх деінде, звичайно, там, відки я не взяв нічого. Моя поема основана майже вся на біблійних темах, отже, що ж природніше для кождого критика, як пошукати тих джерел у Біблії і порівняти їх із тим, що я зробив із них? Се якраз досі не прийшло на думку ні одному з критиків моєї поеми. Знак, що Біблія лежить далеко поза кругом їх духовних інтересів.[23] — Передмова до другого видання поеми.
	— Іван Франко

	Єгова, це ніякий метафізичний Бог великий і непонятний з усіма своїми атрибутами, якого існування доказував Картезій та християнські догматики, а се Бог реальний, живий у всіх людських серцях, справді всюди присутній, великий і могучий своєю силою — Бог національний! […] Нарід кождий має свого національного Бога, котрого вважає вищим понад усіх, але узнає так само інших національних богів, а також дає право другому народові уважати свого бога за більшого.[24]
	— Микола Євшан

Примітки

1. ↑ Мойсей, 1976, с. 217
2. ↑ Мойсей, 1976, с. 220
3. 1 2 Мойсей, 1976, с. 249
4. ↑ Мойсей, 1976, с. 221
5. ↑ Мойсей, 1976, с. 222
6. ↑ Мойсей, 1976, с. 226
7. ↑ Мойсей, 1976, с. 234-235
8. ↑ Мойсей, 1976, с. 235
9. ↑ Мойсей, 1976, с. 237
10. ↑ Мойсей, 1976, с. 238-239
11. 1 2 Мойсей, 1976, с. 240
12. ↑ Мойсей, 1976, с. 242
13. 1 2 Мойсей, 1976, с. 247
14. 1 2 Мойсей, 1976, с. 229
15. ↑ Мойсей, 1976, с. 255
16. ↑ Мойсей, 1976, с. 255-256
17. 1 2 3 Мойсей, 1976, с. 256
18. ↑ Мойсей, 1976, с. 257
19. 1 2 Мойсей, 1976, с. 260
20. ↑ Мойсей, 1976, с. 261
21. 1 2 3 Мойсей, 1976, с. 224
22. ↑ Мойсей, 1976, с. 245
23. ↑ Мойсей, 1976, с. 201
24. ↑ Євшан М. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Наталя Шумило. — Київ: Основи, 1998. — С. 444

Джерела

• Франко І. Зібрання творів: в 50 т. // за ред. О. Ф. Погребенника; АН УРСР. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. — Київ: Видавництво «Наукова думка», 1976. — Т. 5. — 381 с.

п • о • рТвори Івана Франка «Захар Беркут» (1882) • «Борислав сміється» (1881-1882)• «Украдене щастя» (1893) • «Перехресні стежки» (1900) • «Сойчине крило» (1905) • «Мойсей» (1905)