Куліш Микола Гурович

Куліш Микола Гурович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Куліш.

Мико́ла Гу́рович Кулі́ш (1892–1937) — український драматург і режисер. Автор комедії «Мина Мазайло» (1929).

Цитати

• Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.

(«Патетична соната»)

• Без грошей і при сонці темно.

• Бо головне ж тепер — реформа людини…

(«Народний Малахій»)

• Бо тінь журби української впала і мені на плечі…

(«Народний Малахій»)

• Бо хіба ж може бути інтернаціонал без України, без бандури?

(«Патетична соната»)

• Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.

(«Патетична соната»)

• Гармат би нам та кулеметів замість мрій.

(«Патетична соната»)

• Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці!

(«Патетична соната»)

• Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї.

(«Патетична соната»)

• Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!

(«Патетична соната»)

• Кому? Більшовикам? Бандитам? Бидлові, що реве від крові і трощить наші найкращі ідеї?

(«Патетична соната»)

• На московському кумачі України самостійної не вишити!

(«Патетична соната»)

• Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.

(«Патетична соната»)

• Найкращий спільник той, хто мову нашу розуміє і по-вкраїнському говорить.

(«Патетична соната»)

• Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?

(«Патетична соната»)

• О, як не хвилюватися, як, коли оце саме «ге» увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.

(«Народний Малахій»)

• Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.

(«Патетична соната»)

• Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.

(«Патетична соната»)

• Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище.

• Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.

(«Народний Малахій»)

• Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!

(«Патетична соната»)

• Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі…

(«Патетична соната»)

• Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.

(«Патетична соната»)

• Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві…

(«Патетична соната»)

• Тільки тоді, як Петраркою стане той, хто сьогодні б'є жінку, наступить всесвітня соціальна весна.

(«Патетична соната»)

• Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот.

• Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…

(«Патетична соната»)

• Українче, спізнай самого себе!

(«Патетична соната»)

• Холодному й голодному не до школи.

• Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане!

(«Патетична соната»)

• Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора!

(«Патетична соната»)

Про Куліша

	Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства.
	— Микола Бажан

	Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці — між Шекспіром і Шілером, або Мольєром і Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургій він не мав собі ровних, а зтого, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло[1].
	— Юрій Смолич

	Я особисто вважаю п'єсу «Мина Мазайло» за виключну річ, як і взагалі Куліша я вважаю за геніальну людину.[2]
	— Лесь Курбас

Примітки

1. ↑ Трагізм долі митця (Миколи Куліша)
2. ↑ Життя і творчість Леся Курбаса / [упоряд., наук. ред. Богдан Козак]. — Львів; Київ; Харків: Літопис, 2012. — С. 167. — ISBN 978-966-8853-22-7

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001

п • о • рП'єси Миколи Куліша «97» • «Комуна в степах» • «Прощай, село» • «Отак загинув Гуска» • «Хулій Хурина» • «Зона́» • «Закут» • «Вічний бунт» • «Легенда про Леніна колонії» • «Народний Малахій» • «Мина Мазайло» • «Патетична соната» • «Маклена Граса» • «Автобіографія із записника»