Гіпноз

Вікіпедія

Гіпноз

Гіпно́з (дав.-гр. υπνος — «сон») — тимчасовий стан свідомості, що характеризується різким фокусуванням уваги, глибоким розслабленням, і, як наслідок, високою схильністю до навіювання (сугестивність), що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості.

Гіпноз

Цитати

З художньої літератури

Примітки

Джерела

Wikiwand - on

	Коли у мене робочий режим, я прокидаюся о четвертій ранку і працюю п'ять-шість годин. Вдень я біжу десять кілометрів або пропливаю півтора кілометра, потім трохи читаю і слухаю музику. Лягаю спати о дев'ятій вечора. Дотримуюсь цього режиму щодня без змін. Повторення стає важливим саме по собі: це певна форма гіпнозу. Я гіпнотизую себе, щоб досягти глибших думок. Але дотримання такого режиму півроку або рік вимагає великої кількості психологічних і фізичних сил. У цьому сенсі написання довгого роману схоже на тренування на витривалість. Фізична сила так само необхідна, як і художня чутливість^[1]. — з інтерв’ю для Paris Review, 2004 р.
	— Харукі Муракамі (нар. 12 січня 1949), японський письменник

	[Про дводумство] Знати і не знати, бути впевненим у цілковитій правдивості своїх слів, водночас проказуючи ретельно продуману брехню, дотримуватися водночас двох взаємовиключних думок, знаючи про їхню суперечливість, але все одно вірячи в обидві, протидіяти логіці логікою, відкидати будь-яку моральність, водночас претендуючи на неї, вважати, що демократія неможлива, і водночас вірити, що партія стоїть на варті демократії, забувати усе, що потрібно забути, відновлювати це в пам'яті тоді, коли потрібно, а тоді швидко забувати знову; а понад усе — застосовувати той самий процес до самого процесу^[2]. — «У цьому й полягала найбільша складність: свідомо поринати в несвідомість, і в той самий час стирати зі свідомості спогади про щойно здійснений акт самогіпнозу. До дводумства необхідно було вдаватися вже навіть для того, щоб зрозуміти саме слово «дводумство».» — Частина I. Розділ 3.
	— роман «1984», Джордж Орвелл

	Цієї миті усі присутні стиха почали повільно й ритмічно скандувати: «С-Б!...С-Б!», роблячи довгу паузу між двлма літерами. Здавалося, що десь на тлі цих потужних приглушених звуків вчувається тупотіння босих ніг і бій тамтамів. Секунд зо 30 вони сиділи й скандували. <...> однак точніше було б назвати це сеансом самогіпнозу, навмисного притуплення свідомості за допомогою ритмічного шуму^[3]. — «С-Б!» - Старший Брат.
	— роман «1984», Джордж Орвелл