мент

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	мент	менти	менти
Р.	мента	ментів	ментів
Д.	менту ментові	ментам	—
З.	мент	менти	менти
Ор.	ментом	ментами	—
М.	менті	ментах	—
Кл.	менте*	менти*	—

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мент-.

Вимова

• • МФА: [ˈmɛnt]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [мент]

Семантичні властивості

Значення

1. розм. міліціонери, поліцейські. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

1. ?

Антоніми

1. ?

Гіпероніми

1. ?

Гіпоніми

1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: ментяра згрубілі: мусорá, мусорок, мусор власні назви: міліціонер, поліцейський

Етимологія

Від угор. Mente («плащ»)

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: męt (pl) чол. Російськаru: мент (ru) чол. Угорськаhu: Mente (hu) чол.

Список перекладів

Джерела