волока

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	воло́ка	воло́ки	воло́ки
Р.	воло́ки	воло́к	воло́к
Д.	воло́кі	воло́кам	—
З.	воло́ку	воло́ки	воло́ки
Ор.	воло́кою	воло́ками	—
М.	воло́кі	воло́ках	—
Кл.	воло́ко*	воло́ки*	—

во-ло́-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -волок-; закінчення: -а.

Вимова

• • МФА: одн. [wɔˈlɔkɐ], мн. [wɔˈlɔke]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. заст. мотузок, яким зав'язують постоли та обв'язують онучі на нозі. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ Онучі, постоли, волоки Шпурлялись І. П. Котляревський
2. істор. в Україні, а також у Польщі, Литві, Білорусії в другій половині XV—XVII ст.: ділянка землі площею близько 16,8 га. ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

1. ?
2. ?

Антоніми

1. ?
2. ?

Гіпероніми

1. мотузо́к
2. діля́нка

Гіпоніми

1. ?
2. ?

Холоніми

1. взуття, обув, узуття

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від праслов'янської форми *velkǭ, *velktī; *volkъ, від якої також виникли ст.-слов. влѣкѫ, влѣшти, рос. волочь, волочить; походить до праіндоєвр. *welk- «волокти». Рос. влечь — з церк.-слов. влѣкѫ, влѣшти (замість рос. волоку, волочь). (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: волока