Loading AI tools
Міністр оборони Російської Федерації (2012—2024) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Сергій Кужугетович Шойгу (рос. Сергей Кужугетович Шойгу, тув. Сергей Күжүгет оглу Шойгу; нар. 21 травня 1955, Чадан, Тувинська АРСР, РРФСР) — російський державний діяч та політик тувинського походження. Міністр оборони Російської Федерації з 6 листопада 2012 року по 12 травня 2024. Секретар Ради Безпеки РФ з 12 травня 2024 року. Герой Росії (1999).
Генерал армії. Член Бюро Вищої ради партії «Єдина Росія».[2]
Президент Російського географічного товариства. Академік Академії проблем якості РФ, Міжнародної академії наук з екологічної безпеки, а також Російської і Міжнародної інженерних академій. Підозрюваний у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку[3]. Перебуває у міжнародному розшуку з червня 2024 року[4].
Народився в сім'ї спадкових кочівників-скотарів. Батько Кужугет Серейович Шойгу (уроджений Шойгу Серейович Кужугет, пізніше радянська брократія поміняла місцями його ім'я і прізвище) — усе життя працював у партійно-радянських органах і вийшов на пенсію першим заступником Ради міністрів Тувинської АРСР, був редактором районної газети. Мати — зоотехнік Олександра Яківна Шойгу (Кудрявцева) (родичі Сергія Шойгу по материнській лінії уродженці України, Шойгу був хрещений у православ'я 1960 року в Стаханові Луганської області[5]).
У школі Сергій Шойгу мав посередню успішність. 1972 року, після закінчення школи, поїхав вчитися до Красноярського політехнічного інституту, який закінчив 1977 року за спеціальністю «інженер-будівельник». Закінчив військову катедру.
Обіймав посаду голови МНС в урядах Віктора Черномирдіна, Сергія Кирієнка, Євгена Примакова, Сергія Степашина, Володимира Путіна (двічі), Михайла Касьянова, Михайла Фрадкова, Віктора Зубкова.
Політична кар'єра почалася 1995 р. після вступу до складу руху «Наш дім — Росія», очолюваного Віктором Черномирдіним.
А 1999 року, у момент передачі влади Єльциним Путіну, Шойгу став керівником нового руху «Єдність». На виборах у Держдуму цей рух поступився КПРФ, зате обійшов очолюваний Юрієм Лужковим рух «Вітчизна — вся Росія».
1 грудня 2001 року Шойгу став співголовою партії «Єдина Росія», що утворилася з колишніх конкурентів на виборах до Державної Думи 1999 року (міжрегіонального руху «Єдність» і суспільно-політичної організації «Вітчизна — вся Росія»). Постом лідера «єдиноросів» Шойгу поступився Борису Гризлову.
Після першого успіху на виборах Шойгу, хоч і зберіг високий пост в партійній ієрархії, від активної публічної діяльності відійшов, поступившись першими позиціями в «Єдиній Росії» іншим особам. При цьому прізвище Шойгу перебувало на верхніх рядках списків «єдиноросів» як на виборах 2003 р. (другий у списку), так і 2007 р. (Лідер списку партії в найбільш проблемному для неї регіоні — Ставропольському краї).
У вересні 2015 року включений до санкційного списку України у відповідь на російську збройну агресію[6][7][8]. До списку були включені його поплічники — Валерій Герасимов, Олександр Лєнцов, Володимир Шаманов та інші.
Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України й міжнародному правопорядку[9].
25 червня 2024 року Палата попереднього провадження II Міжнародного кримінального суду (МКС) видала ордери на арешт нині колишнього міністра оборони Росії Сергєя Шойгу за обстріли енергетичної інфраструктури України.[10][11]
Сергій Шойгу за роки керування російським військовим відомством став доларовим мультимільйонером, награбувавши з бюджету більше грошей, ніж будь-який військовий міністр в історії людства. Але він виявився розумнішим, ніж його попередники: для забезпечення своєї діяльності він створив гігантську піар-машину, яка годувала населення Росії та Володимира Путіна особисто казками, мультфільмами, байками, роликами і текстами про те, що армія Росії — сильна, мобільна непереможна, повністю забезпечена всім необхідним та оснащена найкращою технікою у світі. Для показухи в РФ дійсно було створено кілька підрозділів постійної готовності, які ходили на паради, брали участь у зйомках пропагандистських роликів та іноді брали участь у операціях за кордоном. Але решта армії залишилася бідною, голодною, немитою, невмілою і неповороткою. На рівні 1985 року, але тільки зі старою іржавою технікою, без сучасного зв’язку та системи управління.
Я думаю, Шойгу теж був упевнений, що жодної великої війни вже не буде, тому можна красти гроші, показувати мультики і доповідати про те, що все йде чудово. Він так і робив, і не без успіху — всі й справді думали, що армія РФ дуже сильна. Але зараз увесь світ побачив худих, голодних і замурзаних солдатів, які не розуміють, де опинилися, і добувають їжу мародерством. Бачать командирів, котрі просто не вміють керувати військами. Бачать старі кинуті танки і гради, які стоять без пального через невмілу логістику. За два тижні міф про непереможність російської армії повністю розсипався (Іван Яковина)[12] |
У різноманітних засобах масової інформації часто піддається критиці, ввиду того, що ні дня не служив у російській армії. Дослідники політики Путіна та команда Навального такі заслуги Шойгу, ввиду відсутності професійних якостей, пояснюють лише близьким знайомством з Путіним — він виступає як близька людина на яку той може покластися, очолював виборчий список Партії «Єдина Росія» за останні роки президентства Путіна став медійною особою.
На своїй батьківщині, в Республіці Тува, влаштував культ своєї особи — від вказівки розвішування власних портретів у державних установах до влаштування музею своєї особи у 2015 році із численними картинами, де він зображений у різних ́образах.[15]
Причетний до розкрадання армії та привласнення коштів родиною та приближеними особоми. Зокрема, його дружина, раніше нікому невідома стюардеса після знайомства із Шойгу стала мільярдером на державних контрактах з МЧС Росії та міністерством оборони, згодом купивши палац на Рублівці поруч із рештою друзів Путіна. Несподівано великими статками раптово стали володіти дочки Шойгу.[16]
Я вважаю, що нашому парламенту треба прийняти закон, який би передбачав кримінальну відповідальність за заперечення перемоги СРСР у Великій Вітчизняній війні, і тоді б президенти деяких країн, які заперечують це, не змогли б безкарно приїжджати в нашу країну… |
«Ніхто краще за нас» (рос. Никто лучше нас)[25]. |
Як з'ясувалося, цей вислів грубо порушує норми російської мови[26]. Цей казус породив у соціальних мережах цілу хвилю сарказму, уїдливих та пародійних насмішок:
«після нас хоч ніщо», «від нас сховатися ніде»;
«ніщо краще нас», «ніде краще нас», «ніколи краще нас»;
«хто такий Ніхто? чим він краще нас?»,
«ніхто більш краще нас»;
«мабуть гасло через гугл-транслейт перекладали»;
«ніде краще тут», «Моя твоя не понимать»[27].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.