Чопенко Олександр Анатолійович

Олекса́ндр Анато́лійович Чопе́нко (30 жовтня 1969(19691030) — 17 січня 2018) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Чопенко Олександр Анатолійович
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	30 жовтня 1969(1969-10-30) Саївка
Смерть	17 січня 2018(2018-01-17) (48 років) Гранітне
Псевдо	«Колдун»
Військова служба
Роки служби	2014-2018
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна в Афганістані (1979—1989) Війна на сході України Бої за Широкине Бої на Світлодарській дузі Оборона Маріуполя
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився 1969 року в селі Саївка (П'ятихатський район, Дніпропетровська область). 1986-го закінчив 10 класів саївської школи, в СПТУ № 77 села Саксагань, у якому здобув фах «тракторист-машиніст». Також закінчив школу ДТСААФ у Жовтих Водах, здобувши фах водія. Проходив строкову службу в РА, був в Афганістані — на посаді командира відділення 340-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону, який дислокувався в місті Кундуз; займався ремонтом й евакуацією пошкодженої техніки. В Афгані Олександр зазнав поранення — були прострелені легені, але після лікування у шпиталі він знову повернувся до частини. Демобілізувавшись, працював трактористом у ТОВ «Дія», в П'ятихатському лісництві та водієм бензовоза.

У часі війни мобілізований як доброволець, з 21 серпня 2014 року по серпень 2015-го служив у 21-й бригаді охорони НГУ (в секторі М), захищав Широкине. 28 лютого 2016 року підписав контракт на 6 місяців із 93-ю бригадою, з 29 жовтня 2016-го півроку служив у 54-й бригаді — на Світлодарській дузі. 26 червня 2017 року знову підписав контракт із 93-ю бригадою і в грудні його продовжив. Старший сержант, командир кулеметного відділення кулеметного взводу 93-ї бригади.

17 січня 2018 року загинув увечері від кульового поранення під час обстрілу зі стрілецької зброї поблизу села Гранітне (Волноваський район).

21 січня 2018-го похований в селі Саївка.

Без Олександра лишились мама, сестра, дружина, син Олександр (служив у тому ж підрозділі) та чотири доньки (з них Світлана і Наталка).

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
• 18 вересня 2018 року меморіальну пам'ятку Олександру Чопенку відкрили на будівлі загальноосвітньої школи села Саївка^[2].
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня^[3][4].

Примітки

1. Указ Президента України від 6 квітня 2018 року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
2. На Дніпропетровщині відкрили меморіальну дошку ветерану АТО, кавалеру ордену "За мужність". rubryka.com. Архів оригіналу за 12 травня 2019.
3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube

Джерела

• Чопенко Олександр Анатолійович // Книга пам'яті
• Олександр Анатолійович Чопенко (позивний Колдун). Світла пам'ять
• Загиблі Герої січня 2018