Церква Святого Михайла (Лавочне)
пам'ятка архітектури національного значення З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Церква Святого Михайла в с. Лавочне[1][2] (нова назва — церква Різдва Пресвятої Богородиці) — греко-католицька церква у селі Лавочне Стрийського району Львівської області України. Стара будівля церкви була зведена у 1908 році[3], разом із дзвіницею мала статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 1415)[3], згоріла 2012 року.
| Церква Святого Михайла | |
|---|---|
| |
48°48′40″ пн. ш. 23°21′19″ сх. д. | |
| Тип | церква і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Лавочне |
| Конфесія | УГКЦ |
| Єпархія | Самбірсько-Дрогобицька, Славський деканат |
| Автор проєкту | В. Нагірний (імовірно) |
| Будівництво | 1908 |
| Стан | згоріла, відбудована |
  Церква Святого Михайла (Лавочне) (Львівська область) | |
 | |
 Церква Святого Михайла у Вікісховищі | |
Перша дерев'яна церква святого Михайла в Лавочному була зведена у 1814 році[4] (за іншими джерелами — у 1827 році[5][6]), відремонтована майстром Михайлом Биленем у 1841 році[4]. Дерев'яний тризрубний храм належав до бойківського типу церков[4]. Усі три зруби були квадратні у плані, лише нава була трохи ширшою. Вівтар і бабинець завершувалися комбінованими верхами з одного четверика та двох восьмериків, центральна нава — верхом з одного четверика та трьох восьмериків[7]. У горішній частині бабинця була емпора, оточена на другому ярусі відкритою арковою галереєю. Будівлю церкви оточувало широке піддашшя, що спиралося на профільовані випусти вінців зрубів[4].
У 1908 році[3][1][8] (за іншими джерелами — у 1907 році[4][K 1]) біля старої церкви звели нову дерев'яну, яку також висвятили на честь Святого Михайла[4]. Даний факт у майбутньому призвів до деякої плутанини в довідковій літературі. Первісна церква святого Михайла, зведена у 1814 році, значно постраждала під час Першої світової війни, її розібрали та взимку 1921 року разом із майном продали за 20 000 марок у село Грабовець[4].
Нову церкву святого Михайла збудували коштом місцевої громади та співвласника села В. Шмідта, автором проєкту, ймовірно, був архітектор Василь Нагірний[4][10]. Патронами церкви були барони Гредлі з міста Сколе[10]. Церква святого Михайла в Лавочному входила до Тухлянського деканату Львівської архієпархії, їх також підпорядковувалася парафія села Тарнавка[2]. Станом на 1932 рік парафія церкви нараховувала 992 особи[8].
За радянських часів церква в Лавочному діяла, але підпорядковувалася Російській православній церкві[11].
У грудні 1991 року місцева греко-католицька громада зареєструвала парафію[12] та відновила богослужіння в церкві, яку, ймовірно, саме тоді переосвятили на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Церква у Лавочному входила до Славського деканату Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
10 липня 2012 року церква Різдва Пресвятої Богородиці у Лавочному згоріла від удару блискавки[13][14]. Ще до прибуття пожежників церква згоріла вщент[15][16], співробітники МНС змогли врятувати лише дзвіницю, цегляну каплицю та господарську будівлю. Протипожежної сигналізації церква не мала[16].
24 вересня 2017 року єпископ Самбірсько-Дрогобицький Ярослав освятив новозбудовану церкву Різдва Богородиці в Лавочному[17]. Вартість будівництва становила 2 млн грн[15].
 Зовнішні медіафайли | |
|---|---|
| Зображення | |
 |
Дзвіниця церкви, 1927 рік |
|
Церква у 1990 році |
|
Дзвіниця у 1990 році |
|
Новозбудована церква, 2017 рік |
|
Церква у 2001 році |
| Відеофайли | |
 |
Відео пожежі в сюжеті телеканалу ZIK |
Церква у Лавочному розташовувалася на схилі гори Явірник (1120,6 м)[16], біля цвинтаря, неподалік від залізничної станції Лавочне. Будівля церкві була дерев'яною на кам'яному фундаменті, триверхою, хрестоподібною у плані, орієнтованою по вісі схід—захід[1]. Головний та бічні вівтарі гранчастої форми, вкриті багатосхилими дахами, до головного вівтаря з півночі та сходу прибудовані дві захристії[1]. Усі три зруби завершувалися низькими банями на високих восьмериках, бані увінчувалися світловими ліхтарями із маківками. Бічні вівтарі завершувалися аналогічними ліхтарями менших розмірів. У 2011 році церкву вкрили металізованою бляхою, а старі ковані хрести замінили на сучасні[10].
Будівлю церкви оточувало піддашшя, яке спиралося на випуски вінців[1]. Стіни над піддашшям були вертикально шальовані дошками, на ділянках стіни під піддашшям можна було побачити численні різьблені написи, зокрема, словацькою та угорською мовами, зроблені, ймовірно, у 1943—1944 роках[10] або в роки Першої світової війни[15]. Стіни бабинця були оббиті бляхою. Внутрішній простір над навою, бабинцем і вівтарем розкривався в інтер'єр, бічні вівтарі перекривалися пласкими стелями з падугами[1]. П-подібні хори були облаштовані у бабинці[1]. Церква не мала присінку, входи були облаштовані з південного та північного боків[10].
Особливістю церкви був яскравий жовтий колір стін. На думку дослідника дерев'яних церков Віктора Громика такий вибір кольору пояснюється малою кількістю сонячних днів у горах.
На захід від церкви стояла дерев'яна триярусна дзвіниця, яка також мала статус пам'ятки архітектури національного значення. Нижній ярус дзвіниці був зрубного типу, верхні — каркасного, із відкритими галереями. Завершував дзвіницю восьмигранний шатровий дах, будівлю дзвіниці оточувало піддашшя на випусках вінців[1].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
