Loading AI tools
патологічний процес, який проявляється порушеннями обміну речовин чи/та функціонування організму З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Хворо́ба[1], або захво́рювання[2], неду́га[3] (заст. розм. бо́лість[4], діал. хоро́ба[5]) — специфічний аномальний стан, який негативно впливає на структуру або функцію всього організму або його частини і не пов'язаний безпосередньо з будь-якою зовнішньою травмою[6][7]. Хворобу часто називають медичним станом, пов'язаним з певними ознаками та симптомами. Хвороба може бути спричинена зовнішніми факторами, такими як патогени, або внутрішніми дисфункціями. Наприклад, внутрішні дисфункції імунної системи можуть спричинити різноманітні захворювання, включаючи різні форми імунодефіциту, гіперчутливості, алергії та автоімунних розладів.
.png)
У людей термін хвороба часто використовується в більш широкому сенсі для позначення будь-якого стану, який викликає біль, дисфункцію[en], страждання, соціальні проблеми або смерть ураженої особи, або подібні проблеми для тих, хто контактує з особою. У цьому ширшому розумінні цей термін іноді включає травми, інвалідність, розлади, синдроми, інфекції, ізольовані симптоми, девіантну поведінку, та нетипові варіації[en] структури та функції, тоді як в інших контекстах і для інших цілей елементи цього списку можна вважати різними категоріями. Хвороби можуть впливати на людей не лише фізично, а й психічно, оскільки зараження хворобою та життя з нею може змінити погляди ураженої людини на життя.
Смерть внаслідок хвороби називається смертю з природних причин[en]. Існує чотири основних типи захворювань: інфекційні захворювання, захворювання, пов'язані з неправильним харчуванням, спадкові захворювання (включаючи як генетичні, так і негенетичні спадкові захворювання), і фізіологічні захворювання. Захворювання також можна класифікувати іншими способами, наприклад, інфекційні та неінфекційні[en] захворювання. Найбільш смертоносними захворюваннями серед людей є ішемічна хвороба серця (перешкода кровотоку), за якою йдуть цереброваскулярні хвороби та інфекції нижніх дихальних шляхів[en][8]. У розвинутих країнах захворюваннями, які спричиняють найбільше недуг, є нервово-психічні стани, такі як депресія та тривога.
Дослідження хвороби називається патологією, яка включає вивчення етіології або причини.
У багатьох випадках такі терміни, як хвороба, розлад, захворюваність, недуга та захворювання використовуються як синоніми; однак є ситуації, коли конкретні терміни вважаються кращими для використання[9].
При інфекційному захворюванні інкубаційний період — це час між зараженням і появою симптомів. Латентний період[en] — це час між зараженням і здатністю захворювання поширюватися на іншу людину, який може передувати, слідувати або бути одночасно з появою симптомів. Деякі віруси також демонструють фазу відсутності активності, яка називається вірусною латентністю[en], під час якої вірус ховається в організмі в неактивному стані. Наприклад, вірус вітряної віспи[en] викликає вітряну віспу в гострій фазі[en]; після одужання від вітряної віспи вірус може залишатися в латентному стані в нервових клітинах протягом багатьох років, а пізніше викликати оперізуючий герпес.
Розвиток загальних уявлень про хворобу змінювався впродовж історії розвитку самої медицини. Давньогрецький лікар Гіппократ причиною хвороби вважав неправильне змішання чотирьох основних рідин організму: крові, слизу, жовчі жовтої та чорної (венозна кров). Приблизно в той самий час на основі атомістичного вчення Демокріта виникло уявлення, що хвороба розвивається внаслідок зміни форми атомів і їхнього неправильного розташування.
Наприкінці старої, на початку нової ери і особливо у Середньовіччі з'явилися ідеалістичні погляди на вчення про хворобу, згідно з якими душа, або особливий вид життєвої сили («архе»), визначає боротьбу організму зі змінами, викликаними хворобою. Матеріалістичні погляди на хворобу у Середньовіччі розвивав Ібн Сіна (виникнення хвороби під впливом невидимих істот, роль конституції організму).
У XVII—XIX століттях великий внесок у вчення про хворобу внесли Джованні Баттиста Морганьї (думка про зв'язок хвороби з анатомічними змінами в органах), Марі Франсуа Ксав'є Біша (опис патологоанатомічної картини ряду хвороб), Рудольф Вірхов (теорія целлюлярної патології), Клод Бернар (хвороба — порушення гомеостазу організму). С. П. Боткін, В. В. Пашутін, І. П. Павлов, О. О. Остроумов пов'язували хворобу із порушенням умов існування людини й розвивали уявлення про хворобу на основі ідеї нервизму.
Незважаючи на велику кількість робіт із проблеми хвороби, це поняття досі не є точно детермінованим. Деякі автори заперечують якісні особливості хвороби у порівнянні зі здоров'ям. Так, О. О. Богомолець висловлював думку, що хвороба не створює в організмі нічого істотно нового. Інші включають у поняття «хвороба» лише біологічні закономірності. За П. Д. Горизонтовим, хвороба являє собою загальну складну реакцію, що виникає в результаті порушення взаємовідносин організму і середовища. Хвороба супроводжується розвитком патологічних процесів, що представляють місцеві прояви загальної реакції організму. У працях І. В. Давидовського відстоюється положення, згідно з яким, не існує принципових відмінностей між фізіологією і патологією. Патологічні процеси і хвороба, на його думку, — всього лише особливості пристосувальних процесів, пов'язаних зі суб'єктивним стражданням. Відповідно до концепції Ганса Сельє про загальний адаптаційний синдром, хвороба являє собою напругу («стрес»), який виникає в організмі під впливом на нього надзвичайного подразника.
Хвороби можна класифікувати за причиною, патогенезом (механізмом[en], за допомогою якого виникає захворювання) або за симптомами. Крім того, захворювання можна класифікувати відповідно до залученої системи органів, хоча це часто буває складно, оскільки багато захворювань вражають більше ніж один орган.
Головна складність нозології полягає в тому, що захворювання часто неможливо чітко визначити та класифікувати, особливо коли причина або патогенез невідомі. Таким чином, діагностичні терміни часто відображають лише симптом або набір симптомів (синдром).
Класична класифікація хвороб людини випливає з спостережуваної кореляції між патологічним аналізом і клінічними синдромами. У нинішній час вважають за краще класифікувати хвороби за причиною, якщо вона відома[29].
Найвідомішою і найчастіше використовуваною класифікацією хвороб є Міжнародна класифікація хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я. Ця класифікація періодично оновлюється. На даний момент останньою публікацією є МКХ-11.
Хвороби можуть бути викликані різними факторами і можуть бути набутими або вродженими. Мікроорганізми, генетика, навколишнє середовище або їх поєднання можуть сприяти хворому стану[30].
Лише деякі захворювання, такі як грип, є заразними і зазвичай вважаються заразними. Мікроорганізми, які викликають ці захворювання, відомі як патогени, і включають різні бактерії, віруси, найпростіші та грибки. Інфекційні захворювання можуть передаватися через контакт із інфекційним матеріалом на поверхнях із рук у рот, через укуси комах або інших носіїв хвороби а також через забруднену воду чи їжу (часто через фекальні забруднення) тощо[31]. Також існують хвороби, що передаються статевим шляхом. У деяких випадках відіграють певну роль мікроорганізми, які не поширюються легко від людини до людини, тоді як іншим захворюванням можна запобігти або полегшити їх за допомогою відповідного харчування чи інших змін у способі життя.
Деякі захворювання, такі як більшість (але не всі) форми раку, хвороби серця та психічні розлади, є неінфекційними захворюваннями[en]. Багато неінфекційних захворювань мають частково або повністю генетичну основу (див. генетичні хвороби) і тому можуть передаватися від одного покоління до іншого.
Соціальні фактори здоров'я[en] — це соціальні умови, в яких живуть люди, які визначають їх здоров'я. Хвороби, як правило, пов’язані з соціальними, економічними, політичними та екологічними[en] обставинами[32]. Соціальні фактори здоров'я були визнані декількома організаціями охорони здоров'я, такими як агентство охорони здоров'я Канади та Всесвітньою організацією охорони здоров'я, такими, що суттєво впливають на колективний та особистий добробут. Рада соціальних факторів Всесвітньої організації охорони здоров'я також визнає соціальні фактори здоров'я в умовах бідності[en].
Коли причина хвороби погано зрозуміла, суспільства схильні міфологізувати хворобу або використовувати її як метафору чи символ того, що ця культура вважає злом. Наприклад, поки в 1882 році не було виявлено бактеріальну причину туберкульозу, експерти по-різному пояснювали це захворювання — спадковістю, сидячим способом життя, депресивним настроєм і надмірним захопленням сексом, рясною їжею чи алкоголем, які на той час були соціальними проблемами[33].
Коли хвороба спричинена патогенним організмом (наприклад, коли малярія малярія спричинена плазмодіями), не слід плутати патоген (причину хвороби) із самою хворобою. Наприклад, вірус Західного Нілу (патоген) викликає гарячку Західного Нілу (захворювання). У наукових публікаціях часто зустрічається зловживання базовими визначеннями епідеміології[34].
Багато захворювань і розладів можна запобігти різними способами. До них належать санітарія, правильне харчування, адекватні фізичні вправи, щеплення, інші заходи догляду за собою[en] та охорони громадського здоров'я, такі як обов'язкове використання масок для обличчя[джерело?].
Медична терапія (англ. therapy) чи лікування (англ. treatment) — це спроба вилікувати або покращити стан, викликаний хворобою або іншими проблемами зі здоров'ям. У галузі медицини терапія є синонімом слова лікування. Серед психологів цей термін може стосуватися конкретно психотерапії або «розмовної терапії». Загальні методи лікування включають медикаменти, хірургічне втручання, медичні пристрої і догляд за собою[en]. Лікування може надаватися організованою системою охорони здоров'я[en] або неофіційно пацієнтом або членами його сім'ї.
Профілактична медична допомога — це спосіб уникнути травми, хвороби чи захворювання. Лікування або вилікування застосовують після того, як медична проблема вже виникла. Метою лікування є покращення або усунення проблеми, але лікування може не призвести до остаточного вилікування, особливо при хронічних захворюваннях[en]. Вилікування[en] включає підмножину методів лікування, які повністю усувають захворювання або назавжди усувають проблеми зі здоров'ям. Багато захворювань, які неможливо повністю вилікувати, все ж піддаються лікуванню. Контроль рівня болю[en] (англ. pain management) (інша назва — болезаспокійлива медицина, англ. pain medicine) — це галузь медицини, яка використовує міждисциплінарний підхід до полегшення болю та покращення якості життя тих, хто живе з болем[41].
Лікування у разі невідкладного стану має надаватися швидко, у більшості випадків у відділенні невідкладної допомоги (англ. emergency department) або, у менш критичних ситуаціях, в центрі невідкладної допомоги[en] (англ. urgent care facility).
Епідеміологія (англ. epidemiology) — це вивчення факторів, які викликають або сприяють захворюванням. Деякі захворювання частіше зустрічаються в певних географічних регіонах, серед людей з певними генетичними чи соціально-економічними особливостями або в різні пори року.
Епідеміологія вважається базовою методологією досліджень громадської охорони здоров'я та високо цінується в доказовій медицині для визначення факторів ризику захворювань. У вивченні інфекційних і неінфекційних захворювань робота епідеміологів варіюється від розслідування спалаху інфекційної хвороби до планування дослідження, збору даних і аналізу, включаючи розробку статистичних моделей для перевірки гіпотез і документування результатів для подання в рецензовані журнали. Епідеміологи також вивчають взаємодію захворювань у популяції — синдемію[en]. Епідеміологи покладаються на низку інших наукових дисциплін, таких як біологія (для кращого розуміння процесів захворювання), біологічна статистика (поточна необроблена інформація), наука про географічну інформацію[en] (для зберігання даних і картографування моделей захворювань) і дисципліни суспільних наук (для кращого розуміння найближчих і віддалених факторів ризику). Епідеміологія може допомогти визначити причини хвороби, а також скерувати заходи щодо профілактики.
Вивчаючи хвороби, епідеміологія стикається з проблемою їх визначення. Особливо для погано вивчених захворювань різні групи дослідників можуть використовувати суттєво різні визначення. Без узгодженого визначення різні дослідники можуть повідомляти про різну кількість випадків і характеристики захворювання[42].
Деякі бази даних про захворюваність складаються з даних, наданих органами охорони здоров'я країн і територій на національному рівні[43][44] або даних у більшому масштабі (наприклад, Європейська база даних про госпітальну захворюваність (англ. HMDB))[45], які можуть містити дані про виписку з лікарні за детальним діагнозом, віком і статтю. Дані Європейської бази даних HMDB були подані європейськими країнами до Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Тягар хвороби[en] (англ. disease burden) — це вплив проблеми зі здоров'ям у регіоні, що вимірюється фінансовими витратами, смертністю, захворюваністю або іншими показниками.
Існує кілька показників, які використовуються для кількісної оцінки тягаря, який накладають хвороби на людей. Втрачені роки потенційного життя[en] (англ. Years of potential life lost, YPLL) — це проста оцінка кількості років, на які життя людини було скорочено через хворобу. Наприклад, якщо людина помирає у віці 65 років від хвороби і, ймовірно, дожила б до 80 років без цієї хвороби, тоді ця хвороба спричинила втрату 15 років потенційного життя. Вимірювання показника YPLL не враховує ступінь інвалідності людини перед смертю, тому вимірювання розглядає особу, яка раптово померла, та особу, яка померла в тому ж віці після десятиліть хвороби, як еквівалент. У 2004 році Всесвітня організація охорони здоров'я підрахувала, що через передчасну смерть були втрачені 932 мільйони років потенційного життя[46].
Показники рік життя з поправкою на якість[en] (англ. quality-adjusted life year, QALY) і Роки життя з поправкою на інвалідність (англ. disability-adjusted life year, DALY) схожі, але враховують, чи була людина здоровою після встановлення діагнозу. На додаток до кількості років, втрачених через передчасну смерть, ці вимірювання додають частину років, втрачених через хворобу. На відміну від показника YPLL, ці показники показують тягар, покладений на людей, які дуже хворі, але живуть нормальним життям. Хвороба, яка має високу захворюваність, але низьку смертність, має високий показник DALY і низький показник YPLL. У 2004 році Всесвітня організація охорони здоров'я підрахувала, що 1.5 мільярда років життя з поправкою на інвалідність було втрачено через хвороби та травми[46]. У розвинених країнах серцево-судинні захворювання та інсульт спричиняють найбільше втрат років життя, але нервово-психічні захворювання, такі як великий депресивний розлад, спричиняють найбільше втрат років через хворобу.
| Категорія хвороб | Відсоток YPLL у світі[46] | Відсоток DALY у світі[46] | Відсоток YPLL в Європі[46] | Відсоток DALY в Європі[46] | Відсоток YPLL у США та Канаді[46] | Відсоток DALY у США та Канаді[46] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Інфекційні захворювання та паразитичні хвороби, особливо інфекції нижніх дихальних шляхів[en], діарея, СНІД, туберкульоз і малярія | 37 % | 26 % | 9 % | 6 % | 5 % | 3 % |
| Психоневрологічні захворювання, в тому числі великий депресивний розлад | 2 % | 13 % | 3 % | 19 % | 5 % | 28 % |
| Фізичні травми, особливо внаслідок транспортних аварій | 14 % | 12 % | 18 % | 13 % | 18 % | 10 % |
| Серцево-судинні захворювання, головним чином гострий інфаркт міокарда та інсульти | 14 % | 10 % | 35 % | 23 % | 26 % | 14 % |
| Передчасні пологи[en] та інші перинатальні смерті | 11 % | 8 % | 4 % | 2 % | 3 % | 2 % |
| Злоякісні пухлини | 8 % | 5 % | 19 % | 11 % | 25 % | 13 % |
_-_Portrait_of_a_Gentleman_-_Google_Art_Project.jpg)
Те, як суспільство реагує на хвороби, є предметом медичної соціології[en].
Медичний стан може вважатися хворобою в деяких культурах або епохах, але не в інших. Наприклад, ожиріння асоціювалося з процвітанням і достатком, і це сприйняття зберігається в багатьох африканських регіонах, особливо з початку епідемії ВІЛ/СНІДу[48]. Серед народу хмонги епілепсія вважається ознакою духовних обдаровувань[49].
Хвороба надає соціальну легітимність певним пільгам, таким як допомога в разі хвороби, ухилення від роботи та догляд за іншими. Хвора людина виконує соціальну роль, яку називають роллю хворого[en]. Особа, яка протистоїть страшній хворобі, такій як рак[en], може публічно чи приватно отримати вищий соціальний статус через прийнятні культурні норми[50]. В обмін на ці переваги хвора людина повинна шукати лікування та вживати заходів для відновлення здоров'я. Для порівняння можна згадати вагітність, яка не трактується як хвороба, навіть якщо медична допомога може бути корисною для матері та дитини.
Більшість релігій звільняють хворих людей від релігійних обов'язків. Наприклад, якщо піст під час Йом-Кіпур або Рамадану загрожуватиме життю людини, ця особа не зобов'язана постити або їй навіть заборонено це робити[51][52]. Хворі люди також звільняються від соціальних зобов'язань. Наприклад, погане самопочуття є єдиною соціально прийнятною причиною відмови американця від запрошення до Білого дому[53].
Ідентифікація стану як хвороби, а не просто зміни будови чи функції людини, може мати значні соціальні чи економічні наслідки. Суперечливе визнання таких захворювань, як травми, викликані виконанням повторюваних дій[en] (англ. repetitive stress injury, RSI) і посттравматичний стресовий розлад (англ. post-traumatic stress disorder, PTSD) мало ряд позитивних і негативних наслідків для фінансової та іншої відповідальності урядів, корпорацій та установ перед окремими особами, а також для самих осіб. Соціальні наслідки розгляду старіння як хвороби можуть бути глибокими, хоча ця класифікація ще не є широко поширеною.
Історично прокажених уникали через інфекційні захворювання, і термін «прокажений» досі викликає соціальну стигматизацію. Страх перед хворобою все ще може бути широко поширеним соціальним явищем, хоча не всі хвороби викликають надзвичайну соціальну стигму.
Соціальне становище та економічний статус впливають на здоров'я. Хвороби бідності — це хвороби, які пов'язані з бідністю та низьким соціальним статусом; хвороби достатку — це хвороби, які пов'язані з високим соціальним і економічним статусом. Зв’язок між хворобою та соціальним статусом залежить від часу, місця та технології. Деякі захворювання, наприклад цукровий діабет, можуть бути пов'язані як з бідністю (поганий вибір їжі), так і з достатком (тривалість життя та малорухливий спосіб життя) через різні механізми. Термін хвороби, пов'язані зі способом життя[en] описує хвороби, пов'язані з довголіттям, які частіше зустрічаються серед літніх людей. Наприклад, рак набагато більш поширений у суспільствах, де більшість членів живе до 80 років, ніж у суспільствах, де більшість членів помирає, не досягнувши 50 років.
Розповідь про хворобу — це спосіб організації медичного досвіду в послідовну історію, яка ілюструє особистий досвід хворої людини.
Люди використовують метафори щоб поділитися своїм досвідом хвороби. Метафори зміщують фокус розповіді про хворобу з об'єктивного стану, який існує, на емоційний досвід. Найпопулярніші метафори спираються на військові концепції: хвороба — це ворог, якого потрібно боятися, з ним потрібно боротися, битися і розгромити його. Пацієнт або медичний працівник є воїном, а не пасивною жертвою чи спостерігачем. Збудники інфекційних захворювань є загарбниками; неінфекційні захворювання є внутрішнім повстанням або громадянською війною. Оскільки загроза невідкладна, можливо, питання життя чи смерті, неймовірно радикальні, навіть репресивні, заходи є моральним обов'язком суспільства та пацієнта, оскільки вони мужньо мобілізуються для боротьби проти руйнування. Війна з раком[en] є прикладом такого метафоричного використання мови[54]. Ця мова додає сили деяким пацієнтам, але залишає у інших відчуття, що вони невдахи[55].
Інший клас метафор описує переживання хвороби як подорож: людина подорожує до місця хвороби або звідти, і по дорозі змінюється, відкриває нову інформацію або збільшує свій досвід. Людина може подорожувати «дорогою до одужання» або вносити зміни, щоб «стати на правильний шлях», або вибирати «шляхи»[54][55]. Деякі метафори явно пов'язані з імміграцією: пацієнта було вигнано з рідної території здоров'я до країни хворих, змінюючи при цьому особистість і стосунки[56]. Ця мова більш поширена серед британських медичних працівників, ніж мова фізичної агресії[55].
Деякі метафори стосуються конкретної хвороби. Рабство — поширена метафора залежностей: алкоголік поневолений випивкою, а курець — у полоні нікотину. Деякі хворі на рак сприймають втрату волосся в результаті хіміотерапії як метонімію або метафору всіх втрат, спричинених хворобою[54].
Деякі хвороби використовуються як метафори соціальних бід: «Рак» є загальним описом усього, що є ендемічним і руйнівним у суспільстві, наприклад бідності, несправедливості чи расизму. СНІД розглядався як божественний вирок моральному занепаду, і лише очистивши себе від «забруднення» «загарбником», суспільство могло знову стати здоровим[54]. Зовсім недавно, коли СНІД почав здаватися менш загрозливим, цей тип емоційної мови застосовували до пташиного грипу[en] та цукрового діабету 2 типу[57]. Автори 19 століття зазвичай використовували туберкульоз[en] як символ і метафору трансцендентності. У літературі люди з цим захворюванням зображувалися як такі, що піднялися над повсякденним життям, щоб стати ефемерними об'єктами духовних чи мистецьких досягнень. У 20-х роках, після того, як причина туберкульозу була краще зрозуміла, сама хвороба стала емблемою бідності, злиднів та інших соціальних проблем[56].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
