Фавіла (герцог)

Фавіла (Фафіла^[1]; VII століття) — вестготський герцог (лат. dux^[es]), батько Пелайо, за якого його герцогство стало королівством.

Фавіла
лат. Favila
Народився	7 століття
Помер	8 століття
Країна	Вестготське королівство
Діяльність	аристократ
Титул	Duxd
Батько	Agilad
Мати	Divigrad
Родичі	Гіндасвінт і Свінтіла
У шлюбі з	невідомо
Діти	Пелайо і Anonymad
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Вестготи на Піренейському півострові перебували задовго перед VII століттям. Тому, мабуть, представники шляхетних сімейств на той час мали та готських, і іспано-римських предків^[1]. На це вказує і те, що ім'я «Фавіла» (або «Фафіла») має німецьке коріння, а ім'я «Пелайо» — латинського походження^[1].

Крістіан Сеттіпані, який вивчав хроніки, стверджував, що Фавіла був нащадком королів Леовігільда і Реккареда I, а його батьками були вестготський граф Агіла та його дружина Дивігра^[2]. За іншими даними, батьком Фавіли міг бути або вестготський король Хіндасвінт, або син того, герцог Теодофред. За ще однією версією був зятем Хіндасвінта, одруженим з його донькою Галісунтою. Стосовно герцогства, яке він обіймав точаться суперечності. Значна частина нею вважає Кантабрію, інші розглядають Астурію та Галецію. Можливо він послідовно очолював усі ці герцогства.

Фавіла вступив у конфлікт із Вітіцею. Можливо, що Фафіла на той час був досить досвідченим діячем, і не виключено, що якимсь родичем короля, так що Егіка міг послати його до Галісії як помічника чи якогось опікуна Вітіци. Останній, однак, не збирався зважати на такого помічника, а тим більше якимось чином підкорятися йому. Це, мабуть, і спричинило конфлікт, внаслідок якого Вітіца вбив Фафілу.

Примітки

1. Martínez Díez, 2005, p. 62, vol. I.
2. Settipani, 2004, p. 126.

Література

• Barrau-Dihigo, L. (1989). Historia política del reino asturiano (718—910). Prólogo de Francisco Javier Fernández Conde. Traductor, Eugenio Fuentes. Gijón: Silveiro Cañada. ISBN 8472862739.
• Benito Ruano, Eloy; Fernández Conde, Francisco Javier (1979). Historia de Asturias. IV. Alta Edad Media. Salinas. ISBN 8474110653.
• Castillo Álvarez, Arcadio del; Montenegro Valentín, Julia (1995). «De nuevo sobre don Pelayo y los orígenes de la Reconquista». Espacio, tiempo y forma. Serie II, Historia antigua (UNED. Facultad de Geografía e historia) (8): 507—520. ISSN 1130—1082.
• Castillo Álvarez, Arcadio del; Montenegro Valentín, Julia (1992). «Don Pelayo y los orígenes de la Reconquista». Hispania: revista Española de Historia (C.S.I.C.) 52 (180): 5-32. ISSN 0018-2141.
• Martínez Díez, Gonzalo (2005). El Condado de Castilla (711—1038): la historia frente a la leyenda. 2 tomos. Valladolid. ISBN 84-9718-275-8.
• Menéndez Bueyes, Luis Ramón (2001). Reflexiones críticas sobre el origen del reino de Asturias. Salamanca: Ediciones Universidad de Salamanca. ISBN 8478009337.
• Sánchez-Albornoz, Claudio (1985). El Reino de Asturias. Orígenes de la nación española. Biblioteca de la historia, 8. Madrid: Sarpe. ISBN 8459904156.
• Settipani, Christian (2004). La noblesse du Midi carolingien: etúdes sur quelques grands familles d'Acquitaine et du Languedoc du IXe au XIe siècle, Toulousain, Perigord, Limousin, Poitou, Auvergne (en francés). Oxford: Oxfor Unit for Prosopographical Research. ISBN 9781900934046.
• Suárez Fernández, Luis (2004). «Los fundamentos medievales de la nación española». Tópicos y realidades de la Edad Media (III). Madrid: Real Academia de la Historia. ISBN 84-95983-51-6.