Loading AI tools
органічний полісульфідний полімер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тіокол — торговельна марка для різних органічних полісульфідних полімерів[1]. Полімери тіокол використовують як еластомери в ущільненнях і герметиках. Різниця між полімерами, вперше випущеними корпорацією Тіокол, і подальшими полісульфідними матеріалами часто незрозуміла.
Відомі різноманітні тіоколи. Зазвичай їх готують комбінацією 2-хлоретанолу, формальдегіду та полісульфіду натрію (Na2Sx). Хлоретанол виробляють на місці з етиленоксиду та хлороводню. Важливим є ранг x полісульфіду. Використовуються зшивні агенти, такі як 1,2,3-трихлорпропан[en]. Ідеалізований полімер описує така формула: HS(CH2CH2OCH2OCH2CH2SS)nCH2CH2OCH2OCH2CH2SH.
Смоли з кінцевими тіолами можна затверджувати окислюванням.
1838 року швейцарські хіміки повідомили про отримання гідрофобних каучукоподібних матеріалів шляхом алкілювання полісульфіду натрію 1,2-дихлоретаном. 1926 року хіміки Джозеф К. Патрик[en] і Натан Мнукін продовжили розвиток цього класу матеріалів, які вперше досягли комерційного успіху як герметики для паливопроводів, використовуючи стійкість цих матеріалів до розчинників. Перший завод відкрито 1948 року в Елктоні (штат Меріленд)[2]. 1929 року для виробництва цих полімерів засновано компанію Thiokol. У 1940-х роках почали виготовляти рідкі смоли з кінцевими тіолами. Затвердіння можна здійснити окислювальним шляхом, наприклад, використовуючи оксиди свинцю, а пізніше перборати. Полімери Thiokol використовували як сполучну речовину для твердого ракетного палива, що мало комерційний успіх.
Назва «Тіокол» походить від грецьких слів, що означають «сірка» та «клей».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.