Трубецький Микола Сергійович

Трубецьки́й Мико́ла Сергі́йович (рос. Трубецкой Николай Сергеевич; 4 (16) квітня 1890(18900416)—1938) — російський філолог і філософ, з 1922 — професор славістики у Віденському Університеті. Співзасновник Празького мовознавчого гуртка. Член князівського роду Трубецьких.

Микола Трубецький
рос. Николай Сергеевич Трубецкой
Ім'я при народженні	Трубецкой Николай Сергеевич
Народився	4 (16) квітня 1890[1][2][…] Москва, Російська імперія[3]
Помер	25 червня 1938(1938-06-25)[3][1][…] (48 років) Відень, Австрія у часи націонал-соціалізму[3] ·інфаркт міокарда
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Місце проживання	Москва, Відень, Прага
Діяльність	мовознавець, історик, викладач університету, phonologist, філософ
Галузь	морфонологія
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d]
Науковий ступінь	докторський ступінь[4]
Знання мов	російська[1][5], німецька і чеська
Заклад	Віденський університет і Софійський університет Святого Климента Охридського
Членство	Нідерландська королівська академія наук
Титул	князь
Рід	Гедиміновичі
Батько	Sergei Nikolaevich Trubetskoyd
Мати	Praskovya Obolenskayad
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трубецький.

Відомий тим що 1920-их роках разом із Георгієм Вернадським та Петром Савицьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства.

Творча спадщина

• нім. «Grundzüge der Phonologie» («Основи фонології», 1939, перекладалася українською);
• нім. «Vorlesungen über die altrussische Literatur» (1925 — 28), де староукраїнське письменство змішане з російським);
• нім. «Einiges über die russische Lautentwickiung und die Auflösung der gemeinrussischen Spracheinheit» (нім. «Zeitschr. für slav. Philologies», 1925 — обстоює непереконливі датування розпаду східно-слов'янської «мовної єдності»);
• рос. «Общеславянский элемент в русской культуре» (збірник рос. «К проблеме русского самопознания», 1927);
• рос. «К украинской проблеме» (рос. «Евразийский временник», 1927 — обстоюється згода на українську культуру лише як «індивідуацію спільноруської для нижчих потреб»);
• рос. «Ответ Д. И. Дорошенку» (рос. «Евразийская хроника», 1928 — пом'якшення попередньої позиції допущенням української мови та культури для вищих потреб, але з орієнтацією на російську термінологію);
• рос. «Об идее-правительнице идеократического государства» (рос. «Евразийская хроника», 1935 — твердження, що демократичній устрій сучасності має змінитися устроєм ідеократичним, (переклад українською на сайті ЄСМ: Про ідею-правительку ідеократичної держави))
• нім. «N. V. Gogol» (нім. «Radio Wien», 1928).

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Encyclopædia Britannica

   d:Track:Q5375741
3. Трубецкой Николай Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118802801 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. CONOR.Sl

   d:Track:Q16744133

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Трубецький Микола Сергійович

Література та джерела

• Ясь О. В. Трубецькой Микола Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 165. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.