Трещаківський Лев

Лев Трещакі́вський^[1] (1810, Станиславів, нині Івано-Франківськ — 16 травня 1874, Городок^[2]) — галицький громадський діяч, греко-католицький священник, діяч Головної Руської Ради, учасник Собору руських учених 1848 року, член-засновник «Галицької-Руської Матиці».

Лев Трещакі́вський
Народився	1810(1810) Станиславів
Помер	16 травня 1874(1874-05-16) Городок
Громадянство	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	священник, громадський діяч
Відомий завдяки	діяч Головної Руської Ради, учасник Собору руських учених 1848 року, член-засновник «Галицької-Руської Матиці»
Посада	посол до Галицького сейму[d]

Життєпис

Народився 1810 року. Закінчив Львівську духовну семінарію. Після висвячення в священичий сан 1840 року, один рік був сотрудником парафії села Пістинь на Косівщині. У 1841–1843 роках — адміністратор парафії села Королівка на Івано-Франківщині. Довголітній парох Рудна (1843–1860) і Городка (1860–1874)^[2]. Залишив по собі в рудненській парафії гарну пасіку та великий сад^[3].

1849 року він від імені Головної Руської Ради звернувся до австрійського уряду щодо безоплатної передачі руїн Львівського університету та земельної ділянки біля них для будівництва Національного інституту «Народний Дім».^[4]

У 1861–1866 роках — посол до Галицького сойму (від IV курії, округ Городок — Янів, входив до «Руського клубу», 1866 року замість нього було обрано війта Великої Вишеньки Івана Ковалишина^[5] мандат 2 рази не був підтверджений у 1863, 1865 роках, брав участь у засіданнях до остаточного позбавлення повноважень^[5]).

розумів цю справу… поставив внесок… в червні 1849 року збудувати у Львові Народний Дім… в ньому заснувати велику бібліотеку, в якій мала б бути читальня.[6]

Автор:

• статей у «Зорі Галицькій» та інших газетах;
• першого українського підручника пасічництва («Наука о пчоловодстві», 1855).

Вшанування

1993 року на честь Лева Трещаківського названо вулицю у Львові^[7].

Примітки

1. У польськомовних джерелах — Leon Treszczakowski → Див.: Meissner A. Galicyjskie seminaria nauczycielskie na tle szkolnictwa pedagogicznego w monarchii austro-węgierskiej [Архівовано 28 березня 2017 у Wayback Machine.] // Studia Pedagogiczne Akademii Świętokrzyskie. Studia Pedagogiczne. Problemy Społeczne, Edukacyjne i Artystyczne. — Kielce, 2003. — T 14. — S. 83. (пол.)
2. Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 452.
3. Рудно: видатні постаті. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016. [Архівовано 2016-10-31 у Wayback Machine.]
4. Сеньків М. Фундатори і меценати львівських музеїв кінці ХІХ — початку ХХ століть [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 250.
5. Чорновол, 2010.
6. «Збаражчина». — C. 88.
7. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 63. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 186. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.
• Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Т. ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ : КМ Академія, 2004. — 570 с. — ISBN 966-518-225-0.