AI tools

Толочко Віктор Іванович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Толочко Віктор Іванович

Ві́ктор Іва́нович Толо́чко (22 жовтня 1922, Мелітополь — 13 квітня 2006, Ялта) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1960 року[1]. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1975 року[2], народний художник УРСР з 1985 року[3], лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим за 1995 рік (за епічне полотно «Прорив» та серію картин «Відродження»)[4]. Почесний академік Кримської академії наук[5].

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Толочко.
Коротка інформація Толочко Віктор Іванович, Народження ...
Толочко Віктор Іванович
Thumb
Народження22 жовтня 1922(1922-10-22) 
Мелітополь, Запорізька губернія, Українська СРР 
Смерть13 квітня 2006(2006-04-13) (83 роки) 
 Ялта, Автономна Республіка Крим, Україна 
Національністьросіяни 
Країна СРСР
 Україна 
Жанрпейзаж, натюрморт, портрет, жанрове малярство і анімалістика 
НавчанняХарківське державне художнє училище (1950) і Харківський художній інститут (1957) 
ВчительВяткін Олександр Васильович, Кокель Олексій Опанасович, Бесєдін Сергій Фотійович і Любимський Олександр Павлович 
Діяльністьхудожник 
Напрямоксоціалістичний реалізм 
ЧленСпілка радянських художників України 
ПартіяВКП(б) 
Учасникнімецько-радянська війна 
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки орден Слави III ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга»
народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР Державна премія АРК
Закрити

Життєпис

Узагальнити
Перспектива

Народився 22 жовтня 1922 року в місті Мелітополі (нині Запорізька область, Україна) у сім'ї шевця і домогосподарки[5]. Росіянин[6]. З раннього дитинства захоплювався малюванням. Його шкільний викладач малювання Андрій Іванович Корольков став першим учителем живопису. У 15 років надіслав на всесоюзну виставку до Москви акварельний портрет героя Джамбула. Малюнок був відзначений грамотою[5].

У 1940 році був призваний до Червоної армії, служив у Середній Азії, де брав участь у придушенні національно-визвольного руху. Учасник німецько-радянської війни. З кінця 1942 року воював на Центральному фронті. Мав кілька серйозних поранень. Після лікування повернувся в частину і літав на штурмовику стрільцем-радистом[5]. Член ВКП(б) з 1944 року[2]. Закінчив війну військовому званні старшини[6]. Нагороджений орденами Червоної Зірки (29 липня 1943), Слави III ступеня (19 травня 1944), Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985); медалями «За бойові заслуги» (2 травня 1945)[6], «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною»[5].

Протягом 1946—1950 років навчався в Харківському художньому училищі[5]; у 1957 році закінчив Харківський художній інститут, де був учнем Сергія Бесєдіна, Олексія Кокеля, Олександра Любимського[2], Олександра Вяткіна[7]. Дипломна робота — картина «Захисники Брестської фортеці».

Після закінчення інституту був призначений директором музею українського мистецтва в Ялті, який займав тоді зали Воронцовського палацу. У 1963 році почав будувати будинок-майстерню в Ялті і повернувся до творчої роботи[5].

У 1970 році переїхав до Донецька[5], де мешкав в будинку на вулиці Кооперативній, № 168, квартира № 144[8]. УВ 1973 році очолив Донецьке відділення Спілки радянських художників України. Незабаром повернувся до Криму. Мешкав і працював у Ялті, жив у будинку на Бакунінському проїзді, № 4, квартира № 29[1]. Помер у Ялті 13 квітня 2006 року[5].

Творчість

Узагальнити
Перспектива

Працював в галузі станкового живопису, писав пейзажі, натюрморти, портрети, жанрові картини у стилі соціалістичного реалізму, зображував звірів. Серед робіт:

  • «Захисники Брестської фортеці» (1960);
  • «Медсестра» (1960; Донецький обласний художній музей)[5];
  • «Місячна ніч у Криму» (1960);
  • «Казантійська бухта» (1963);
  • «Портрет поета В. Матвєєва» (1963);
  • «Севастопольці» (1967);
  • «Натюрморт з жовтими трояндами і гранатами» (1967);
  • «Тиша» (1968);
  • «Роки війни» (1968);
  • «Золота Осінь у Криму» (1970);
  • «Чайки» (1971);
  • «По місцях бойових походів» (1973);
  • «В майстерні художника» (1975);
  • «Маркс і Енгельс» (1976);
  • «У безсмертя» (1977);
  • «В степу ковиловому» (1982);
  • «Херсонеський дзвін» (1983, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького)[5];
  • «Пам'яті солдата» (1985);
  • «Натюрморт з білими трояндами» (1987);
  • «Шторм» (1988);
  • «Ялта» (1989);
  • «Орли в горах» (1990);
  • «Білий кінь» (1990);
  • «Коні біля моря» (1990);
  • «Натюрморт із синім аранжуванням» (1990);
  • «Натюрморт з червоними трояндами» (1991);
  • «Натюрморт з дзвіночками» (1991);
  • «Прорив» (1993);
  • серія «Відродження» (1993—1994);
  • «Кораблі в порту» (2000);
  • «Натюрморт. Червоні троянди» (2003);
  • «Натюрморт із жовтими трояндами» (2005).

Учасник республіканських виставок з 1960 року[8]. Провів тридцять персональних виставок: у Москві у 1965 році, Києві у 1975 році, Сімферополі у 1966, 1979, 1985, 1987, 1992, 1994, 1995, 2000 роках, Дніпропетровську у 1983 році, Донецьку у 1974 році, Стамбулі у 1995 році[9].

Роботи художника зберігаються в багатьох музеях і галереях України, а також в приватних колекціях Сполучених Штатів Америки, Німеччини, Польщі, Франції, Швеції, Канади, Фінляндії та інших країн[10].

Вшанування

У травні 1999 року включений до альманаху «Життя чудових людей Криму»[5].

Примітки

Література

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.