Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тайхо́ Ко́кі (яп. 大鵬幸喜, たいほう こうき, МФА: [taihoː koːkʲi]; 29 травня 1940 — 19 січня 2013) — японський спортсмен українського походження[3], професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі[4], українське — Іва́н Маркіянович Бори́шко[5]. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.
Тайхо Кокі яп. 大鵬幸喜 | |
---|---|
Загальна інформація | |
Громадянство | Японія Японська імперія |
Народження | 29 травня 1940[1] Сісука, Японська імперія |
Смерть | 19 січня 2013[2][1] (72 роки) Токіо[d], Токіо, Японія ·серцева недостатність |
Причина смерті | серцева недостатність |
Зріст | 187 см |
Вага | 153 кг |
Батько | Маркіян Боришко |
Спорт | |
Вид спорту | сумо |
Тайхо Кокі у Вікісховищі |
Мати хлопця, Ная Кійо[6] походила із села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Карповичем Боришком[7], вихідцем з України.
Маркіян Боришко народився, найімовірніше, у 1885 році у селі Рунівщина Полтавської губернії (тепер — Зачепилівський район Харківської області[8]; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). У 1900 (за іншими даними — 1894) з родиною виїхав на Далекий Схід[9] в складі групи українських переселенців[10]. Мешкав з батьками на Сахаліні у селах Владимировка, Красний Яр[11], місті Александровськ, селі Риковське. Працював з геологічними експедиціями, у тому числі — з експедицією Петра Польового. У 1905 році, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Брав участь у Першій світовій війні, дослужився до старшини. Брав участь у Громадянській війні на антибільшовицькому боці. Згодом — повернувся до Північного Сахаліну, де став власником винно-очисного заводу у місті Александровськ. Після встановлення у 1925 році на Північному Сахаліні радянської влади — перейшов до контрольованого японцями Південного Сахаліну, до містечка Одомарі (тоді — префектура Карафуто, тепер — місто Корсаков Сахалінської області, Росії. Згодом — мешкав у місті Сікука (нині — Поронайськ), де у 1928 році одружився з Наєю Кійо. Вже наступного року вони заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був наймолодшим з дітей, народився 29 травня 1940 року. Старших братів звали Масаесі (Володимир, народився у 1928) та Кодзі (Костянтин, народився у 1933), а сестру — Кацу (Катерина, народилася у 1937)[12].
Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували вихідців з України та Польщі[9]. Остаточно зв'язок Маркіяна Боришка з родиною розірвався у 1945 році через окупацію Сахаліну військами СРСР. Дружину з дітьми депортували до Японії[9]. Три роки — з 1945 по 1948 — Маркіян Боришко працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ» 10-ї повітряної армії, поки у 1949 році за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років[10]. У 1957 році був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею, намагався розшукати родину в Японії[9]. Помер 15 листопада 1960 року від запалення легень в обласній лікарні, у Южно-Сахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.
Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а мати ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.
1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.
1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.
Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав у вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.
Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію та очолив школу Тайхо-бея[13].
Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.
2011 — під час візиту до Японії Президент України нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.[5][14]
2002 — Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословення чемпіона змаганням присвоїли ім'я Кокі Тайхо. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.[10]
Рік у сумо | Січень Хацу басьо, Токіо |
Березень Хару басьо, Осака |
Травень Нацу басьо, Токіо |
Липень Нагоя басьо, Нагоя |
Вересень Акі басьо, Токіо |
Листопад Кюсю басьо, Фукуока |
---|---|---|---|---|---|---|
1956 | x | x | x | x | (Маедзумо) | Не проводився |
1957 | Захід Дзьонокуті #23
7–1 |
Схід Дзьонідан #83
6–2 |
Захід Дзьонідан #29
7–1 |
Не проводився | Захід Санбамме #71
7–1 |
Схід Санбамме #37
6–2 |
1958 | Захід Санбамме #20
6–2 |
Схід Санбамме #1
8–0–P Чемпіон |
Захід Макусіта #31
7–1–P Чемпіон |
Схід Макусіта #9
7–1 |
Захід Макусіта #2
3–5 |
Схід Макусіта #7
6–2 |
1959 | Схід Макусіта #4
6–2 |
Схід Макусіта #1
6–2 |
Захід Дзюрьо #20
9–6 |
Схід Дзюрьо #16
9–6 |
Схід Дзюрьо #10
13–2 |
Схід Дзюрьо #3
13–2 Чемпіон |
1960 | Захід Маеґасіра #13
12–3 Д |
Схід Маеґасіра #4
7–8 |
Схід Маеґасіра #6
11–4 Д★ |
Захід Комубусі #1
11–4 |
Захід Секіваке #1
12–3 Т |
Схід Секіваке #1
13–2 |
1961 | Схід Одзекі #2
10–5 |
Захід Одзекі #2
12–3 |
Захід Одзекі #1
11–4 |
Схід Одзекі #1
13–2 |
Схід Одзекі #1
12–3–PP |
Захід Йокодзуна #1
13–2 |
1962 | Схід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
13–2–P |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
13–2–P |
Схід Йокодзуна #1
13–2 |
1963 | Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
12–3 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Захід Йокодзуна #1
12–3 |
1964 | Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
10–5 |
Схід Йокодзуна #2
1–4–10 |
Захід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
1965 | Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
9–6 |
Захід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #2
13–2 |
1966 | Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Схід Йокодзуна #2
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
13–2–P |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
1967 | Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
2–1–12 |
Схід Йокодзуна #2
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
11–2–2 |
1968 | Схід Йокодзуна #1
1–3–11 |
Схід Йокодзуна #2
Знявся через травму 0–0–15 |
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Захід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Захід Йокодзуна #1
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
15–0 |
1969 | Схід Йокодзуна #1
15–0 |
Схід Йокодзуна #1
3–2–10 |
Захід Йокодзуна #1
13–2 |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
11–4 |
Схід Йокодзуна #1
6–4–5 |
1970 | Схід Йокодзуна #1
Знявся через травму 0–0–15 |
Схід Йокодзуна #2
14–1 |
Схід Йокодзуна #1
12–3 |
Захід Йокодзуна #1
2–2–11 |
Схід Йокодзуна #2
12–3 |
Захід Йокодзуна #1
14–1–P |
1971 | Захід Йокодзуна #1
14–1–P |
Захід Йокодзуна #1
12–3 |
Захід Йокодзуна #1
Відставка 3–3 |
x | x | x |
Результат наведений як переміг-програв-знався Перемога Малий кубок Відставка Не виступав у макууті Спеціальні призи: Д=За бойовий дух (Канто-сьо); В=За видатний виступ (Сюкун-сьо); Т=За технічну досконалість (Гіно-сьо) |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.