Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стефан[1] Богуслав Рупневський (Рупньовський) гербу Шренява (1671, Бідзіни, Сандомирське воєводство — 21 квітня 1731, Торчин) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч, луцький єпископ РКЦ. Представник роду Рупньовських.
Стефан Богуслав Рупневський Stefan Bogusław Rupniewski (Rupniowski) | ||
| ||
---|---|---|
1716 — 1721 | ||
Обрання: | 23 грудня 1716 | |
Конфесія: | римо-католик | |
Деномінація: | близько 31 жовтня 1716 | |
Церква: | Римо-католицька | |
Попередник: | Ян Хризостом Гнінський | |
Наступник: | Станіслав Юзеф Гозій | |
| ||
1722 — 1731 | ||
Інтронізація: | 31 травня 1722 | |
Церква: | Римо-католицька | |
Попередник: | Йоахім Пшебендовський | |
Наступник: | Ян Александр Ліпський | |
| ||
22 травня 1713 — 1716 | ||
Альма-матер: | Краківський університет | |
Діяльність: | римо-католицький релігійний діяч | |
Національність: | поляк | |
Народження: | 1671 Бідзіни | |
Смерть: | 21 квітня 1731 Торчин | |
Похований: | Костел Петра і Павла | |
Династія: | Рупневські | |
Батько: | Кшиштоф Рупневський | |
Мати: | Катажина з Ожаровських | |
Чернецтво: | 2 лютого 1698 (священик) | |
Титулярна церква: | єпископ Ликополітанський | |
Проголошений: | 22 травня 1713 | |
Народився 1671 року в селі Бідзіни (пол. Bidziny, нині ґміна Войцеховиці Опатівського повіту Свентокшиського воєводства) у кальвінській родині Кшиштофа Рупневського та його дружини Катажини з Ожаровських. За о. Каспером Несецьким ТІ, Стефан був онуком сандецького каштеляна, ім'я матері — Гелена. Після передчасної смерти батька його виховував «цьотечний» дід Стефан Бідзінський — майбутній сандомирський воєвода, під чиїм впливом змінив обряд на римо-католицький.
Навчався в колегіумі єзуїтів (можливо, в Сандомирі), а з 1695 року — у Краківському університеті. 30 вересня 1697 отримав «промоцію» на звання доктора теології Краківського університету, 2 лютого 1698 — священничі свячення. Тоді був познаньським каноніком, після відставки з посади в грудні 1697 2 липня 1698 став архідияконом у Варшаві (до 8 липня 1715). 16 травня 1699 став каноніком у Кракові, 21 лютого 1701 — при колегіаті Сандомира (відставка 20 травня ц. р.). Перед 1703 роком став пробощом у Бідзінах (відставка перед 5 жовтня 1711).
Перед 1711 — схоластик, 1713 — декан колегіати Станіславова. На прохання Яна Скарбека Папа Климент ХІ 22 травня 1713 «преконізував[en]» його на посаду помічника львівського латинського архиєпископа з обов'язком відставки з певних посад. Зберіг посади архидиякона Варшави, краківського каноніка, декана колегіати Станіславова, пробоща в Гослицях.
На прохання короля Августа ІІ (перед 31 жовтня 1716) «преконізований» 23 грудня 1716 Папою Климентом ХІ на посаду Кам'янецького єпископа РКЦ зі збереденням посади краківського каноніка, декана колегіати Станіславова, пробоща в Гослицях. Тут сприяв відновленню діяльності після періоду воєн.
1721 року на пропозицію короля Августа ІІ Папою Інокентієм ХІІІ був призначений Луцьким єпископом РКЦ зі збереженням посади декана колегіати Станиславова. 6 лютого 1722 видав пастирський лист у Замості, 31 травня — урочистий «інгрес» у латинській катедрі Луцька.
1725 року освятив збудований костел Святого Антонія у Межирічі Корецькому.[2]
Наприкінці життя хотів подати у відставку, стати єзуїтом, але не отримав згоди Риму. Незадовго до смерті захворів, склав монашу обітницю. Помер у Торчині на Волині 21 квітня 1731, був похований в єзуїтському костелі святих Петра і Павла у Кракові у спільному гробівці під презбітерієм.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.