Спарро Павло Іванович

Спарро́ Павло́ Іва́нович (1814 , Санкт-Петербург  — не раніше 1887 , невідомо ) — київський єпархіальний та приватний архітектор американського чи англійського походження.

Спарро Павло Іванович
Народження	1814  Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	не раніше 1887  невідомо
Підданство	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	архітектор
Найважливіші споруди	Троїцька церква на Замковій горі, Троїцька церква на Новій Забудові, особняк Фромета
Автограф
Спарро Павло Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився в Санкт-Петербурзі, у родині американського віце-консула. З 1824 року навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, 1836 року здобув атестат 1-го ступеня.

1838 року приїхав до Києва як помічник Вікентія Беретті. У 1840–60-х роках працював єпархіальним архітектором, здебільшого будував монастирські споруди, збудував декілька церков.

З 1870-х років працював з приватними замовленнями, зводив особняки та прибуткові будинки. Остання робота архітектора в місті датована 1886—1887 роками.

Його син мешкав на вулиці Ярославів вал 31^[1].

Стиль

Вживав стильові форми російсько-візантійського стилю, неоренесансу і необароко.

Роботи в Києві

• Будинок митрополита Свято-Покровської пустині в Голосієві (1840),
• Надбудова 4-го ярусу дзвіниці Софійського собору (1851—1852, співавтор Федір Солнцев),
• Братський корпус у Видубицькому монастирі (1846),
• Келії у Михайлівському Золотоверхому монастирі (середина XIX століття),
• У Братському Богоявленському монастирі прибудови до Нового академічного корпусу (1846) і Старого академічного корпусу (1863—1864).

• 
  Дзвіниця Софійського собору

У Києво-Печерській лаврі

• Лікарняні келії / корп. 26 (1841—1842),
• Келії на Ближніх печерах / корп. 44 (1847),
• на Гостиному дворі лаври — Лікарня з церквою / корп. 68 (1848—1850),
• Готель для іменитих богомольців / корп. 56 (середина XIX століття),
• Інший готель / корп. 58 (1849),
• Склад книжок та паперу друкарні / корп. 112 (1850—1851),
• Простонародний будинок (не зберігся).
• Спроєктував будинок при огорожі Лаврського готелю / корп. 54. Там само перебудував митрополичий будинок.

Будував книжкову крамницю, братську лікарню Микільського монастиря. Надбудовував другі поверхи Друкарського і Економічного корпусів та інших будівель.

У Флорівському монастирі Спарро були споруджені

• Корпус № 7 (1847),
• Мурована огорожа монастиря на горі Киселівка (кініць 1840-х — початок 1850-х років),
• Троїцька «цвинтарна» церква (1855—1859),
• Тепла церква на честь ікони Казанської Божої матері (1841—1844),
• Дзвіниця і трапезна Воскресенська церква (1860—1862, проєкт інженера Духоніна).

В Китаївській пустині збудував

• Братський корпус («старий дім») біля Троїцької церкви (1843—1844),
• Огорожу з північно-західною брамою (1851—1852, не збереглась).

Брав участь у проєктуванні й будівництві Володимирського собору (1860, 1865).

Житлові будинки, зведені за приватними замовленнями

• Особняк Берестовських на Софіївській вулиці, 9 (1853),
• Добудова житлового будинку на Прорізній вулиці, 16 (1871, не зберігся),
• Прибутковий будинок С. Єремєєва на Бібіковському бульварі (нині бульварі Тараса Шевченка), 26-а, 28 (1872),
• Особняк Фромета на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), 36 (1873, проєкт Володимира Ніколаєва),
• Житловий будинок на Великій Житомирській вулиці, 23 (1873, не зберігся),
• Житловий будинок І. Оглоблина на Андріївському узвозі, 4/26 (1874),
• Житловий будинок на Гімназичній вулиці (нині вулиця Леонтовича), 6 (1874)
• Житловий будинок на вулиці Ярославів Вал, 30 (1874, не зберігся),
• Житловий будинок на Прорізній вулиці, 22 (1875),
• Житловий будинок на Михайлівській вулиці, 9 (1875),
• Особняк В. І. Сербулова з мезоніном на Бульварно-Кудрявській вулиці, 3 (1876),
• Житловий будинок на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині вулиця Євгена Чикаленка), 38 (1876),
• Житловий будинок на вулиці Ярославів Вал, 35 (1876),
• Власний особняк на вулиці Ярославів Вал, 31 (1876, не зберігся),
• Флігель Ф. Людвиковського / три поверхи в садибі на Костельній вулиці, 4 (1878, не зберігся),
• Житловий будинок на Андріївському узвозі, 18 (1879, пізніше добудований),
• Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 18 (1879),
• Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 19 (1879),
• Житловий будинок на Великій Житомирській вулиці, 27 (1879, не зберігся),
• Житловий будинок на Шулявській вулиці (нині вулиця Льва Толстого), 8 (1879—1887),
• Особняк А. Лунєва на Ярославській вулиці, 8 (1880),
• Прибутковий будинок Д. Лазарева на Ново-Єлизаветинській вулиці (нині вулиця Євгена Чикаленка), 10 (1881—1882),
• Прибутковий будинок В. Сергеева на Безаківській вулиці (нині вулиця Симона Петлюри), 12 (1883),
• Житловий будинок на Стрілецькій вулиці, 6 (1886, не зберігся),
• Два житлові будинки на Бібіковському бульварі (нині бульвар Тараса Шевченка), 37 (1886—1887, не збереглися).

• 
  Особняк В. Сербулова на Бульварно-Кудрявській вулиці, 3
• 
  Особняк Берестовських на Софіївській вулиці, 9
• 
  Прибутковий будинок по Малій Житомирській вулиці, 18
• 
  Прибутковий будинок на Малій Житомирській вулиці, 19
• 
  Прибутковий будинок Д. Лазарева на вулиці Євгена Чикаленка, 10
• 
  Житловий будинок на вулиці Євгена Чикаленка, 38

Примітки

1. В. Леонтович. Архитекторы, инженеры-строители и скульпторы, работавшие в Киеве в период с 1855—1925 гг. [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

• Спарро Павло [Архівовано 2 червня 2014 у Wayback Machine.] // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: біографічний довідник / В. І. Тимофієнко; Головне управління містобудування та архітектури Київської міської адміністрації. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-16-6.
• Спарро Павло Іванович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 217.