З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Серафи́м — в християнській традиції найвищий ангельський чин, найбільш наближений до Бога[1].
Серафим | |
---|---|
![]() "Шестикрилий серафим" (М. А. Врубель, 1905) | |
Згадки | Танах |
Характерні риси | шість крил |
У Біблії слово «Серафим» згадується двічі у книзі пророка Ісаї.
![]() |
Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав…І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника. | ![]() |
Давньоєврейське слово «Сараф» має кілька значень[2]:
Ці значення використовуються в наступних місцях Священного писання:
Це ж слово застосував пророк Ісайя до істот, які йому явилися: « І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугілля розпалене, яке він узяв щипцями з-над жертовника.» (Іс. 6:6) Псевдо-Діонісій Ареопагіт[en] у своєму творі «про небесну ієрархію» повідомляє про серафимів наступне:
|
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.