Сава Кононович

Са́ва Кононо́вич  (пол. Sawa Kononowicz; ? — жовтень 1637^[1]) — реєстровий козацький отаман і військовик Речі Посполитої, полковник переяславський (? — травень 1637), старший (в польських актах його іменують гетьманом) реєстрового Війська Запорозького (травень — жовтень 1637).

Сава Кононович
Народився	невід.
Помер	жовтень 1637 Чигирин / Боровиця ·страчений
Країна	Річ Посполита
Національність	москаль або татарин
Місце проживання	Річ Посполита
Діяльність	отаман, гетьман
Титул	шляхтич
Посада	Гетьман Війська Запорозького
Військове звання	полковник переяславський старший Війська Запорозького
Герб

У Вікіпроєктах є сторінки про інших людей з прізвищем Канановіч.

Біографія

Походження Сави Кононовича невідоме. В листах 1637 року ватажка повсталих Павла Бута (Павлюка) до гетьмана Станіслава Конєцпольського він називається «чужинцем москалем»^[2]. Проте рід Кононовичів використовував шляхетський герб Радван, що нагадував татарську тамгу і вживався багатьма шляхетськими родинами татарського походження. Можливо, довший час служив в козацькому війську в Україні. В повстаннях козаків 1630-х не брав участі. Станіслав Конєцпольський вважав його «чоловіком добрим, спокійним, притім лицарським».^[3]

Напередодні повстання Павлюка 1637 року Кононович обіймав посаду переяславського полковника реєстрових козаків. У травні 1637 року, на річці Росаві, козацька старшина обрала його старшим (тобто гетьманом) Війська Запорозького реєстрового, знявши з цієї посади Василя Томиленка^[4].

Займав пропольську позицію. Під час повстання Павлюка Кононович виступав на боці урядових сил. Він не зміг вчасно виконати наказ коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського зібрати реєстр і прибути з ним до гетьманської квартири на Південному Бузі. В результаті в серпні 1637 року козаки-повстанці під проводом Карпа Скидана і Семена Биховця рушили на Україну і в жовтні дісталися Переяслава, де закріпилася реєстрова старшина разом із Кононовичем. Однак переяславські козаки схопили свого старшого і старшину й передали повстанцям^[5]. Заарештованих, включаючи Кононовича, відвезли до Чигирина і стратили за постановою козацької ради як зрадників^[6]. За даними польського дослідника В. Маєвського (1968 року), був розстріляний разом з військовим писарем Теодором^[7] Онушкевичем в Боровиці за вироком козацької ради, не був живим 17 вересня.^[8]

Примітки

1. (укр.) Довідник з Історії України [Архівовано 2012-05-01 у Wayback Machine.]
2. (укр.) Грушевський М.Історія України-Руси. Том VIII. Розділ IV.
3. Wiesław Majewski. Kononowicz Sawa (zm. 1637)… S. 540
4. (укр.) Грушевський М. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ IV.
5. (укр.) Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К.: Вища шк., 1994. — Розділ X. Запорозьке козацтво під час повстання 1637 — 1638 років
6. (укр.) Грушевський М. Історія України-Руси. Том VIII. Розділ V.
7. Borowica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 320. (пол.).— S. 320. (пол.)
8. Wiesław Majewski. Kononowicz Sawa (zm. 1637)… S. 541

Джерела та література

• Ю. А. Мицик. Кононович Сава // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 33. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• (укр.) Голобуцький В. Запорозьке козацтво.— К.: Вища школа, 1994. — Розділ X. Запорозьке козацтво під час повстання 1637—1638 років
• (пол.) Wiesław Majewski. Kononowicz Sawa (zm. 1637) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59. — S. 540—541.