Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Рябов Сергій Володимирович нар.20 березня 1959, м. Свердловськ (нині Єкатеринбург) — професор, доктор хімічних наук, завідувач відділу модифікації полімерів [1] Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України
Рябов Сергій Володимирович | |
---|---|
Народився | 20 березня 1959 (65 років) м. Свердловськ Росія |
Національність | українець |
Alma mater | Київський державний університет імені Тараса Шевченка |
Галузь | хімія високомолекулярних сполук |
Заклад | Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
Науковий керівник | Керча Юрій Юрійович |
Сергій Володимирович Рябов народився у 1959 р. у м. Свердловськ (Росія). У 1963 р. разом з родиною переїхав до м. Києва, де у 1976 році закінчив середню школу № 185 і в цьому ж році вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на хімічний факультет, який закінчив у 1981 р. за спеціальністю хімія (органічна хімія). У 1981–1983 р. як офіцер проходив службу у лавах Радянської армії командиром взводу. З грудня 1983 р. працює в Інституті хімії високомолекулярних сполук НАН України, де пройшов шлях від інженера до провідного наукового співробітника. У 2001 р. Рябову С.В. було присвоєне вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «хімія високомолекулярних сполук», а 2014 - вчене звання професора за спеціальністю хімія високомолекулярних сполук. З 2009 р. очолює відділ модифікації полімерів
Рябов С.В. розвиває науковий напрям пов’язаний з дослідженням як син-тетичних, так і природних полімерів, зокрема, встановлені наукові засади структурно-хімічної модифікації біополімерів ( циклодекстрину, хітозану, целюлози) з метою їх функціоналізації, визначенні шляхів модифікації синтетичних полімерів (у першу чергу уретановмісних) полісахаридами, що спрямовано на розробку біодеградабельних композитів. Ним проводяться фундаментальні дослідження сумішевих композицій природних і синтетичних полімерів з метою встановлення закономірностей взаємодії уретановмісних полімерних матриць (у тому числі поліуретанових аніономерів) з такими природними наповнювачами як хітозан, мікрокристалічна целюлоза, декстрин, крохмаль і похідні целюлози, вивчаються їхні структурні особливості та біодеградабельні характеристики. Практична значущість його роботи полягає в тому, що розроблені циклодекстринвмісні полімери – вельми перспективні матеріали для створення сорбентів для видалення органічних забруднювачів (фенолу, нітрофенолу, хлоровмісних органічних сполук) із води. Блоккополімери, що містять циклодекстринові фрагменти, синтезовані на основі бутилметакрилату або акриламіду та β-циклодекстринуретанметакрилату, перспективні для розробки як специфічних сорбентів, так і систем для контрольованого виходу ліків для медичних потреб. Створено біологічно-активні матриці, які є потенційними об’єктами для “drug-release” систем на основі похідних циклодекстрину, хітозану та целюлози із фрагментами ізоіндолу для фармацевтичної галузі. Похідні циклодекстринів, що мають триетоксисилільні функціональні групи, використано для створення органо-неорганічних гібридних матеріалів для подальшого їх застосування як високоефективних сорбентів і каталізаторів. Хімічним формуванням з використанням ізоціанатних форполімерів отримано біодеградабельні полімерні композити на основі мікрокристалічної целюлози, хітозану, крохмалю та похідних целюлози і систематизовано дані щодо їх мікрофазової структури та морфології, проведені комплексні дослідження їх поведінки у навколишньому середовищі, розроблено критерії оцінки рівня їх біодеградабельності. Розроблено та сформовано також сумішеві композиції на основі промислових уретанвмісних полімерних матриць і природних наповнювачів - декстрину, циклодекстрину, крохмалю, хітозану і показана перспективність їх використання як біодеградабельних матеріалів, що вельми важливо з боку охорони навколишнього середовища. З 2002 р. С.В. Рябов разом з науковцями з Інституту органічної хімії НАН України та Інституту фізики напівпровідників НАН України розвиває також науковий напрям, пов’язаний з розробкою та вивченням хімічних сенсорів на основі макроциклів, зокрема циклодестринів і каліксаренвмісних полімерів. Розроблено функціональні похідні циклодекстрину (чутливі полімерні шари) для використання у хемосенсорних технологіях для моніторингу та детектування ряду шкідливих летких органічних речовин, зокрема аміаку, толуолу, п-ксилолу, хлоровмісних сполук у повітрі, що дає змогу модернізувати хемосенсорні прилади і підвищити їх чутливість і селективність. У складі наукових інтернаціональних групп С.В. Рябов брав участь у ряді наукових проектів, фінансову підтримку яких здійснювали Міжнародний Науковий Фонд Дж. Сороса, Европейский Союз “INCO-Copernicus”, TNO Industry (the Netherlands), Український науково-технологічний центр (УНТЦ). У 1999 і 2001 рр. С.В. Рябов проходив стажування у Великій Британії (Манчестерському Метрополітен Університеті, м. Манчестер) за грантами Королівського Наукового Товариства. З 2020 року спільно з науковцями з Інституту електрозварювання ім. Євгена Патона НАН України та Інституту мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України займається розробкою полімерних матеріалів з антибактеріальною дією підтриманого Національним фондом досліджень України ("Розробка нанокомпозитних полімерних біоматеріалів з ефективною противірусною та антимікробною дією і технології 3D друку з них", керівник Юрженко Максим Володимирович) [2].
С.В. Рябов – автор і співавтор понад 250 наукових публікацій, 21 патенту, 2-х монографій та 2-х підручників. Scopus, google scholar, патенти
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.