Remove ads
мармурова скульптура Мікеланджело З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Раб, що пробуджується» (італ. Schiavo che si ridesta; також «Раб із перехрещеними ногами» (англ. "Crossed-leg" slave)[1]; «Невільник, що пробуджується», «Полонений, що пробуджується», «В'язень, що пробуджується») — мармурова скульптура італійського скульптора та художника Мікеланджело, датована приблизно 1525—1530 роками, зберігається в Галереї Академії у Флоренції, Італія. Це частина серії «non-finiti» «рабів» («в'язнів», «полонених»[2]) для гробниці Юлія II.
Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
---|---|
Час створення: | 1519 |
Висота: | 267 см |
Матеріал: | мармур |
Зберігається: | Галерея Академіїd |
Музей: | Галерея Академіїd |
Раб, що пробуджується у Вікісховищі |
Ще у першому проєкті гробниці Юлія II (1505) у нижньому регістрі мавзолею мала бути серія «в'язнів» (італ. prigioni), тобто серія більших за натуральну величину скутих фігур у різних позах, фактично ув'язнених, які спиралися б на пілястри, що мали обрамляти ніші, які містили б статуї «крилатої богині Вікторії». Спочатку їх мало бути шістнадцять або двадцять, їхня кількість поступово зменшувалися в наступних проєктах до дванадцяти (другий проєкт, 1513), восьми (третій проєкт, 1516) і, нарешті, можливо, лише чотирьох (можливо, з четвертого чи п'ятого проєкту, 1526 і 1532), щоб повністю виключити їх у остаточному проєкті 1542 року.
За Гарттом поза цієї статуї може прослідкуватися ще до проєкту гробниці Юлія II 1505 року — другий раб справа[1]. Гартт також прослідкував еволюцію від задумки проєкту 1505 року до виконання — Мікеланджело змусив фігуру у мармурі «звиватися й вигинатися у спосіб, абсолютно невідповідний початковій концепції, піднявши схрещену ногу й опустивши праву руку так, що вся вага лягла на піднятий лівий лікоть і передається через тіло безпосередньо до лівої ноги»[3].
Гартт вважав, що модель Мікеланджело у Британському музеї могла бути для статуї цього раба[1], але її також ідентифіковують як модель для «Річкового бога» для капели Медічі.
«Флорентійські в'язні» («Молодий раб», «Бородатий раб», «Атлант», «Раб, що пробуджується»), можливо, були створені в другій половині 1520-х років, коли майстер був зайнятий у Сан-Лоренцо у Флоренції (але історики запропонували датування в діапазоні від 1519 до 1534 років). Відомо, що вони ще перебували в майстерні скульптора на віа Моцца (італ. via Mozza) в 1544 році, коли племінник Мікеланджело, Леонардо Буонарроті, попросив дозволу продати їх (Мікеланджело не відвідував Флоренцію після 1534 року). У дозволі було відмовлено, і лише в 1564 році вони були подаровані, разом з «Генієм перемоги», великому князю Козімо I[2], який до 1591 року розмістив їх у чотирьох кутах грото дель Буонталенті, виконуючи «декоративну функцію»[1].
Звідти їх забрали 1908 року, щоб долучити їх до корпусу творів Мікеланджело, який формувався у Галереї Академії.
«Раб, що пробуджується» є найбільш відомою роботою із серії, зображуючи могутню фігуру, що проявляється із мармуру. Обличчя ледве помітне, грубе в рисах, тоді як торс більш закінчений, з контуром рук і ніг, зокрема правої, зігнутої під кутом. Існує відповідність між положенням правої ноги і руки з того ж боку, що привносить ритм у рух. Отримана композиція є напружена та динамічна, найбільше співзвучна з відчуттям зусиль та муки.
Уся поверхня зберігає багато слідів різних різців і скребків, використаних на скульптурі. Уздовж його стегон є вправлений перелом, причина якого невідома.
Саме незавершений стан є джерелом надзвичайної енергії (уже поміченої Боккі (італ. Bocchi) в 1591 році), яка захоплює фігуру в своєрідному первинному акті звільнення з в'язниці грубого каменю — епічної боротьби з хаосом. Іконологічне значення фігур, ймовірно, було пов'язане з мотивом «полонених» у римському мистецтві, фактично Вазарі ідентифікував їх як уособлення провінцій, «які підкорив папа і зробив їх підлеглими апостольській церкві»[2]; для Кондіві вони символізували б «Мистецтво», яке стало «в'язнем» після смерті папи. Пропонувалися й інші трактування філософсько-символічного характеру або пов'язані з особистим життям митця та його «муками».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.