Премія імені Курда Лассвіца (нім. Kurd-Laßwitz-Preis ) — негрошова премія, яку щороку присуджують авторам, перекладачам, редакторам, видавцям, викладачам, художникам-графікам, журналістам німецькомовної наукової фантастики . За допомогою премії відзначають особливо видатні досягнення в області німецькомовної наукової фантастики, з метою підтримати лауреатів, а з ними і німецькомовну наукову фантастику.
Коротка інформація Премія імені Курда Лассвіца, Присуджують за ...
Премія імені Курда Лассвіца Удо Клоц 2015 на врученні Премії у приміщенні музею Палича, Дрезден
Присуджують за премія за найкращі німецькомовні науково-фантастичні твори Країна Німеччина Рік заснування 1980
Закрити
Вручення Премії імені Курда Лассвіца на Елстерконі 2008 р.
Премія заснована в 1980 році за зразком американської премії «Неб'юла» та названа на часть німецького письменника-фантаста Курда Лассвіца . Щороку нагороджуються найкращі праці минулого року. Спочатку премія вручалась у шести номінаціях («Роман», «Оповідання», «Коротке оповідання», «Перекладач», «Художник-графік» і «Спеціальна премія»); у 1983 році була додана категорія «Найкращий іноземний роман», яка в 1997 році була перейменована у «Найкращу іноземну працю». 1987 року були додані категорії «Радіоспектакль» і «Кінофільм». Категорія «Радіоспектакль» з 1993 року має власне журі, а категорія «кінофільм» з 1996 р. об'єднана з категорією «Спеціальна премія». 1997 року категорії «Оповідання» і «Коротке оповідання» були об'єднані, а з 2001 року в категорії «Переклад» рішення приймає спеціальне журі.
Номінації та вибір проводять шляхом голосування уповноважених, тобто професійно зайнятих в області наукової фантастики авторів, перекладачів, графіків, редакторів, видавців, спеціалізованих журналістів і колишніх лауреатів, відповідно до процедур, записаних у статуті Премії.
Починаючи з 1991 року, вручення премії організовує Удо Клоц.[1] Лейпцигу та «Пента-Кон» в Дрездені .
1981: Георг Заунер, «Онук будівника ракет» (нім. Die Enkel der Raketenbauer )
1982: Вольфганг Єшке , «Останній день творіння» (нім. Der letzte Tag der Schöpfung )
1983: Річард Хей, «У році 95-му по Хіросімі» (нім. Im Jahr 95 nach Hiroshima )
1984: Томас Р. П. Мільке [de] «Сакриверсум» (нім. «Das Sakriversum» )
1985: Герберт Франке , «Холод космосу» (нім. Die Kälte des Weltraums )
1986: Герберт Франке , «Наприкінці часів» (нім. Endzeit )
1987: Карл Амері , (нім. Die Wallfahrer )
1988: Ґудрун Паузеванг, «Хмара» (нім. Die Wolke )
1989: Норберт Штьобе, «Нью-Йорк — божественний» (нім. New York ist himmlisch )
1990: Вольфганг Єшке, «Мідас» (нім. Midas )
1991: Карл Амері , «Таємниця крипти» (нім. Das Geheimnis der Krypta )
1992: Крістіан Мер, «Попіл Фатуа» (нім. Fatous Staub )
1993: Герберт Розендорфер, «Золоті святі або Колумб відкриває Європу» (нім. Die Goldenen Heiligen oder Columbus entdeckt Europa )
1994: Томас Циґлер [de] «Голоси ночі» (нім. «Die Stimmen der Nacht» )
1995: Ганс Іоахім Алперс [de] нім. Das zerrissene Land )
1996: Ганс Іоахім Алперс, (нім. Die graue Eminenz )
1997: Андреас Ешбах , «Сонячна станція» (нім. Solarstation )
1998: не вручалася
1999: Андреас Ешбах , «Відео Ісуса» (нім. Das Jesus Video )
2000: Андреас Ешбах , «Зірка Келвіца» (нім. Kelwitts Stern )
2001: Міхаель Маррак , «Лорд Гамма» (нім. Lord Gamma )
2002: Андреас Ешбах , «Пошук» (нім. Quest )
2003: Міхаель Маррак, (нім. Imagon )
2004: Андреас Ешбах , «Останній з свого роду [de] нім. Der Letzte seiner Art )
2005: Франк Шетцінг , «Зграя [de] нім. Der Schwarm )
2006: Вольганг Єшке , Гра Кусануса (нім. Das Cusanus-Spiel )
2007: Герберт Франке , (нім. Auf der Spur des Engels )
2008: Андреас Ешбах , «Спалений» (нім. Ausgebrannt )
2009: Дітмар Дат, «Скасування видів» (нім. Die Abschaffung der Arten )
2010: Андреас Ешбах , «Король для Німеччини» (нім. Ein König für Deutschland )
2011: Уве Пост, «Вальпар Тоннраффір та божий перст» (нім. Walpar Tonnraffir und der Zeigefinger Gottes )
2012: Андреас Ешбах, «Володар сущого» (нім. Herr aller Dinge )
2013: Дітмар Дат, «Ніч пульсара» (нім. Pulsarnacht )
2014: Вольфганг Єшке, «Джихеди» (нім. Dschiheads [2]
2015: Томас Гілленбранд, (нім. Drohnenland )[3]
2016: Андреас Брандгорст, «Корабель» (нім. Das Schiff )[4]
2017 : Андреас Бранхорст «Omni»2018: Міхаель Маррак , «Канон механічних душ» (нім. Der Kanon mechanischer Seelen )[5] 1981: Томас Ціглер [de] нім. Die sensitiven Jahre )
1982: Вольфганг Єшке, «Документи про стан країни до спустошення» (нім. Dokumente über den Zustand des Landes vor der Verheerung )
1983: Вольфганг Єшке, «Земля Озіріса» (нім. Osiris Land )
1984: Томас Ціглер, «Голоси ночі» (нім. Die Stimmen der Nacht )
1985: Вольфганг Єшке, (нім. Nekromanteion )
1986: Ганс Йоахім Алперс та Рональд М.Хан, (нім. Traumjäger )
1987: Карл Міхаель Армер [de] нім. Umkreisungen )
1988: Карл Міхаель Армер, «Остаточне рішення питанні безробітних» (нім. Die Endlösung der Arbeitslosenfrage )
1989: Карл Міхаель Армер, (нім. Malessen mitte Biotechnik )
1990: Вернер Цілліг, «Сімнадцять речень» (нім. Siebzehn Sätze )
1991: Томас Ціглер, «Дрібничка для нас, реінкарнавтів» (нім. Eine Kleinigkeit für uns Reinkarnauten )
1992: Горст Пукаллус, «Бляха часу» (нім. Das Blei der Zeit )
1993: Ерік Зімон [de] нім. Von der Zeit, von der Erinnerung )
1994: Вольфганг Єшке, «Погані новини з Ватикану» (нім. Schlechte Nachrichten aus dem Vatikan )
1995: Ерін Зімон, Ангела та Кархайнц Штайнмюллери під псевдонімом Зімон Цвіштайн, «Легше за вакуум» (нім. Leichter als Vakuum )
1996: Норберт Штьобе, «Спрага міста» (нім. Der Durst der Stadt ) 1981: Рональд М.Хан [de] нім. Auf dem großen Strom )
1982: Рональд М.Хан, (нім. Ein paar kurze durch die Zensur geschmuggelte Szenen aus den Akten der Freiheit & Abenteuer GmbH )
1983: Андреас Брандгорст, «Ловці планктону» (нім. Die Planktonfischer )
1984: Герберт Франке , «Подих Сонця» (нім. Atem der Sonne )
1985: Карл Амері, «Лише одне літо ви заздрите могутнім» (нім. Nur einen Sommer gönnt ihr Gewaltigen )
1986: Райнмар Куніч, «Північне сяйво» (нім. Polarlicht )
1987: Райнер Ерлер, (англ. Play Future )
1989: Райнер Ерлер, «Сир» (нім. Der Käse )
1990: Гісберт Хефс, «Пристрасть до подорожей» (нім. Wanderlust )
1991: Петер Роберт, «Симуляція» (нім. Simulation )
1992: Петер Шаттсшнайдер, «Легкий у догляді» (нім. Pflegeleicht )
1993: Ангела Штайнмюллер, «Творець свічок» (нім. Der Kerzenmacher )
1994: Герт Прокоп, «Кохання, Ти ніжний, тремтячий птах» (нім. Liebe, Du zärtlicher, zitternder Vogel )
1995: Петер Шаттсшнайдер, «Лист з потойбічного світу» (нім. Brief aus dem Jenseits )
1996: Міхаель Енде , «Довгий шлях до Санта-Крус» (нім. Der lange Weg nach Santa Cruz ) (об'єднана премія) 1997: Вольфганг Єшке, «Партнери на все життя» (нім. Partner fürs Leben )
1998: Мальте С.Зембтен, «Побачення в сліпу» (англ. Blind Date )
1999: Маркус Гаммершмітт [de] нім. Wüstenlack )
2000: Вольфганг Єшке, (нім. Die Cusanische Acceleratio [6]
2001: Маркус Гаммершмітт, «Трубадур» (нім. Troubadoure )
2002: Вольфганг Єшке, (англ. Allah akbar And So Smart Our NLWs )
2003: Ерік Зімон, (нім. Spiel beendet, sagte der Sumpf [7]
2004: Ангела та Карлхайнц Штайнмюллери, «Перед подорожжю часом» (нім. Vor der Zeitreise [8]
2005: Вольфганг Єшке, «Прикраса» (нім. Das Geschmeide [9]
2006: Райнер Ерлер, (англ. An e-Star is born [10]
2007: Маркус Хаммершмітт, (нім. Canea Null )
2008: Міхаель Іволяйт [de] нім. Der Moloch )
2009: Андреас Ешбах, «Тренінг з виживання» (англ. Survival-Training ) та Гайдрун Йєнхен, «Справа як всі інші» (англ. Ein Geschäft wie jedes andere )
2010: Ернст-Еберхард Манскі, (нім. Das Klassentreffen der Weserwinzer )
2011: Міхаель Іволяйт, «Поріг» (нім. Die Schwelle )
2012: Франк В. Хаубольд, «Наприкінці подорожі» (нім. Am Ende der Reise )
2013: Клаус Н. Фрік, «У клітці» (нім. Im Käfig )
2014: Міхаель Маррак, «Діаметрально левітуючий хроновсесвіт Коена Слотердайка» (нім. Coen Sloterdykes diametral levitierendes Chronoversum )
2015: Фабіан Томашек, (англ. Boatpeople [3]
2016: Карстер Крушель, «Що відбувається зі світлом в кінці туннелю?» (нім. Was geschieht dem Licht am Ende des Tunnels? [4]
2017 : Габріеле Бернд «Suicide Rooms»2018: Уве Германн, "Інтернет речей" (нім. Das Internet der Dinge [5] 1984: Браєн Олдіс , «Весна Гелліконії [ro] англ. Helliconia Spring )
1985: Філіп Дік , «ВАЛІС [en] англ. VALIS )
1986: Денієл Кіз , «Таємнича історія Біллі Міллігана» (англ. The Minds of Billy Milligan )
1987: Джеррі Юлсмен [en] англ. Elleander Morning )
1988: Крістофер Пріст , «Гламур» (англ. The Glamour )
1989: Орсон Скотт Кард , «Голос тих, кого немає» (англ. Speaker for the Dead )
1990: Лусіус Шепард , «Життя під час війни» (англ. Life During Wartime )
1991: Ієн Бенкс , «Міст» (англ. The Bridge )
1992: Ієн Бенкс , «Осина фабрика» (англ. The Wasp Factory )
1993: Ієн Бенкс , «Використання зброї [en] англ. Use of Weapons )
1994: Конні Вілліс , «Книга Судного дня» (англ. Doomsday Book )
1995: Єн Макдональд , «Ножиці ріжуть папір обгортає камінь» (англ. Scissors Cut Paper Wrap Stone )[11]
1996: Стівен Бекстер , «Кораблі часу» англ. The Time Ships
1997: Кейт Вільгельм , (англ. Death Qualified: A Mystery of Chaos )
1998: Ієн Бенкс , «Ехсцессія [en] англ. Excession )
1999: Єн Макдональд , «Жертва дурнів» (англ. Sacrifice of Fools )
2000: Грег Іген , «Відчай» (англ. Distress )
2001: Мері Доріа Расселл , «Горобець [en] англ. The Sparrow )
2002: Конні Вілліс , «Не кажучи про пса» (англ. To Say Nothing of the Dog )
2003: Чайна М'євіль , «Станція загублених снів» (англ. Perdido Street Station )
2004: Вернор Віндж , «Глибина у небі» (англ. A Deepness in the Sky )
2005: Чайна М'євіль , «Шрам» (англ. The Scar )
2006: Чайна М'євіль , «Залізний консул» (англ. Iron Council )
2007: Роберт Чарльз Вілсон , «Спін» (англ. Spin )
2008: Лук'яненко Сергій Васильович , «Спектр» (рос. Спектр )
2009: Чарльз Штросс , «Скляний дім» (англ. Glasshouse )
2010: Джон Скальці , (англ. The Android's Dream )
2011: Чайна М'євіль , «Місто та місто» (англ. The City & the City )
2012: Паоло Бачигалупі , «Механічна дівчина» (англ. The Windup Girl )
2013: Тед Чан , «Пекло — це відсутність Бога» (англ. Hell Is the Absence of God )
2014: Джо Волтон , «Серед інших» (англ. Among Others )
2015: Урсула Ле Ґуїн , «Втрачені раї» (англ. Lost Paradises )[3]
2016: Ніл Стівенсон , «Сімєв» англ. Seveneves [4]
2017 : Лю Цисінь «Проблема трьох тіл» 2018: Ннеді Окорафор , «Книга Фенікса» англ. The Book of Phoenix) [5]
Udo Klotz: Der Kurd-Laßwitz-Preis. In: Kurd Laßwitz: Auf zwei Planeten . Jubiläumsausgabe, hrsg. von Rudi Schweikert, Wilhelm Heyne Verlag, München 1998, S. 1046–1071. ISBN 3-453-13974-7 
