Полиця (зброя)

Поли́ця^[1], також пані́вка^[2][3] (через пол. panewka від нім. Pfanne) — елемент замка старовинної вогнепальної зброї, невеликий виступ з рівною горизонтальною поверхнею біля запалювального отвору. Була призначена для первісного займання пороху з наступною передачею запалення через отвір до зарядної камори. Використовувалася в дульнозарядній зброї з ґнотовими, колісцевими і ударно-кременевими замками.

Ударно-кременевий замок: 1 — курок з кременем, 2 — кресало, 3 — кришка, 4 — полиця.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Полиця (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Панівка (значення).

Спершу полицями були обладнані казенні частини гармат, потім вони перейшли і на ручну вогнепальну зброю (кулеврини, ручниці, аркебузи). При заряджанні на полицю насипали («натрушували») тонкий шар пороху («натруску»). У ґнотових замках до полиці прикладався кінець тліючого ґнота, у колісцевому падали викресані колісцем від кременя іскри, в ударно-кременевому на нього опускався кінець затиснутого в гвинті курка кременя. Після займання пороху на полиці вогонь передавався всередину ствола, запалюючи основний заряд і здійснюючи постріл. Для захисту від вологи і запобігання розсипанню полицю закривали кришкою, яка в ударно-кременевих замках часто становила одну деталь з кресалом, по якому ковзав кремінь при ударі о полицю.

Полиці виготовлялися із заліза чи латуні. Вийшли з ужитку в зв'язку з розвитком казеннозарядної зброї, яка використовувала унітарні набої.

Примітки

1. Полиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Панівка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
3. Панівка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

• Natale de Beroaldo Bianchini: Abhandlung über die Feuer- und Seitengewehre, Verlag Hof- und Staats-Aerarial-Druckerey, 1829, Seiten 168—169 Google books (нім.)